Своєрідним мистецьким вибухом стала недавня презентація у Львівській національній науковій бібліотеці імені В.Стефаника монументальної картини українського художника Олександра Климка «Бій під Крутами» (1936 р.).
Полотно розміром 3.2х1,7 м, яке деякий час експонувалося у Музеї історично-воєнних пам’яток при Науковому товаристві імені Т.Шевченка (НТШ), після совєцької окупації у 1939 році потрапило у спецфонди Львівського історичного музею з поміткою такого, що не має мистецької вартості.
Тривалий час картину вважали знищеною, але вона вціліла і зберігалась десятиліттями у фондосховищах бібліотеки. Лише у 2012 році картині присвоїли інвентарний номер і після реставрації виставили для публічного огляду.
Яким чином картина потрапила зі збірки ЛІМ до бібліотеки ім. В.Стефаника й досі залишається загадкою. Залишається також незрозумілим, чому люди, причетні до нищення українських пам’яток у кінці 40-их-на початку 50-их рр. минулого століття, дивним чином не звернули увагу на картину О.Климка «Битва під Хотином» (1937 р., 1,49х2,04 м, полотно, олія), яка у 1955 році надійшла до Львівського історичного музею з фондів Львівської картинної галереї і сьогодні демонструється у відділі ЛІМ «Музей історії України» (пл. Ринок, 24). Вочевидь, тема запорізьких козаків виявилась політкоректною.
Відомий український художник, графік, мистецтвознавець, журналіст Святослав Гординський так розповідає про молоді роки життя О.Климка: «Олександр Климко народився 4 грудня 1907 р. (за іншими даними на початку 1908 р.– Р.К.) в Новій Скваряві біля Львова. Там його батько Микола і мати Кароліна були вчителями. За іншими джерелами він народився не у Скваряві, а у Жовкві і там його батьки були вчителями. До гімназії Олександр ходив у Жовкві, а потім вивчав інженерну архітектуру у Львівській політехніці (його вчителем живопису і рисунку (1929–31 рр.) був відомий художник Я.-Г. Розен – Р.К.). Ще спочатку 30-х років він почав заробляти своїми роботами карикатурного жанру в польській пресі: львівській «Газеті поранній», варшавському «Вечірньому кур’єрі», (і в «Дзєнніку Бидгоському» – Р.К.), публікував свої твори також і в українських гумористичних газетах «Зиз» і «Комар».
У 1926 —1928 роках жив у Кракові. Там на виставці власних творів за роботу „Жіночий портрет” отримав офіційне визнання. Отже, можливо, він навіть якийсь час навчався у місцевій Академії мистецтв, в кожному разі перебував у мистецькій атмосфері цього відомого закладу. Там він удосконалював своє портретне і краєвидне малярство улюбленими ним дикими тваринами, бо сам був ентузіастом ловецтва. Крім цього художник захоплювався історичними і батальними сценами, яких майже не знали львівські мистці, але які в дусі історизму Яна Матейка були ще живі у Кракові».
В середині 30-х років він творить свій перший батальний образ «Бій під Крутами», багатолюдну і динамічну композицію, яка проте нагадує радше фрагмент фільмової стрічки, ніж логічно скомпонований образ. Але це була картина баталіста-початківця і вже в іншій історичній картині «Бій під Хотином» («Сагайдачний»), намальованій у 1937 р., Климко створює цілісну композицію, представляючи в центрі картини постать Петра Сагайдачного. Гетьман на коні в розгоні з піднятою булавою веде козаків у переможному бою. «Факт, що українське громадянство в ті міжвоєнні роки вимагало від мистців таких національно спрямованих творів, як ті два згадані. Але в цій ділянці мистецтва, – наголошує С.Гординський, – було в нас обмаль мистців. На західних землях Леонід Перфецький був у нас єдиним, сказати б, расовим баталістом, але це не диво, коли ще 18-літнім він був уже командиром кіннотного взводу Залізної дивізії УНР. Але він був діяльний більше в Парижі, куди виїхав після закінчення Краківської Академії. Другим расовим баталістом був Іван Іванець із Січових Стрільців. Теж майстер малювати людей і коней у руху, але більш дрібного ілюстративного типу. Климко вояком не був, але мав відвагу братися до великих тем». У той же час з-під його пензля виходить ще одне патріотичне полотно «Бій на Маківці» (1937 р.)
На початку 30-их років художник вступив до Асоціації незалежних українських митців. У 1939 році Климко оселяється у Варшаві, де працює архітектором, студіює мистецтво і оформляє дві газети. Після вибуху німецько-польської війни митець переноситься до Відня, де навчається у відомого віденського портретиста професора Пацельта та створє серію з 12 картин на мисливську тематику для цісарського замку у м.Лянґбад. Потім був рекрутований до німецького війська і брав участь у військових діях на Східному фронті. Під кінець війни він виїздить до Італії, де перебував півтора року і продовжував навчатись на мистецьких студіях. Там звернули увагу на мистецькі здібності Климка і заангажували на роботу до Англії, до кінокомпанії «Твінкінґам Студіо» у Манчестері, де він працювавав архітектором-декоратором та оформив декілька фільмів (зокрема, к/ф «Орхідеї міс Бландес», 1948 р., реж. Дж.Леґ-Кловз). У той час намалював 8 ікон для української греко-католицької церкви, один образ для латинської катедри у Лондоні (до речі, за його плечима вже був досвід розпису каплиці у с.Мервичі (Жовківський р-н Львівської обл., 1933 р.)) та створив сценографію для пантоміми театру у м.Манчестер.
У 1948 році запрошено О.Климка до Аргентини як декоратора у Національному Театрі ім.Сервантеса в Буенос-Айресі. Там він попрацював чотирі роки, де виконував декорації до опер «Венеціанський купець», «Льос Аморес де ля Вірен», балетів «Капрічіо Еспаньйоло» і «Ель Псор Де Ля Есквеля» та ін. На окреме замовлення славнозвісної Евіти Перон Климко намалював велику завісу для дитячого театру в Мадриді. Створив також панно для інституту Карлос Паз у Буенос-Айресі та розписав поліхромією українську греко-католицьку церкву у м.Беріссо. Співпрацював з видавництвом Юліяна Середяка та ним видаваним гумористичним журналом «Мітла».
У цьому видавництві працювали письменники Юрій Тис-Крохмалюк, Іван Евентуальний, Ігор Качуровський, художники Борис Крюківі, Віктор Цимбал, Володимир Каплун.
Видавництво у 1954 році надрукувало дуже популярну серед діаспори книжку «Щоденник національного героя Селепка Лавочки» — гумористична повість, авторства Юрія Тис-Крохмалюка, головним героєм якої був Селепко Лавочка з української дивізії «Галичина». За стилем написання книга нагадує твір «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека. Олександр Климко намалював дотепні малюнки до видання.
У 1958 р. Климко переїхав до США, де розпочав працю як архітектор в інженерній компанії. Але лише така роль його не вдовільняла, бо мав більші амбіції. Після серйозного іспиту Климка приймають до ексклюзивної мистецької спілки: «Об’єднана асоціація художників сценічного мистецтва» («Юнайтед Сцінек Артістс оф Амеріка”), яке з 97 кандидатів заакцептувало прийняти 8 митців у ряди свого об’єднання, в тому числі і Климка. По двох роках вибрано його вже на одного із членів екзаменаційної комісії спілки.
Мистецька кар’єра Олександа Климка стрімко йшла вгору, насамперед як художника-декоратора. Ним була оформлена сцена Радіо Сіті Мюзік Холл, створено три декорації для Метрополітен-опери у Нью-Йорку (зокрема, для опер «Травіата» Дж.Верді й «Богема» Дж.Пуччіні), дві для оперного театру в Сант-Люїсі, Місурі.
Виготовляє він також декорації для вашингтонської «Нешенал Балет Компані» (балет «Лес Сіфідес») та для тієї ж Метрополітан-опери на літні виїздні гастролі колективу по містах Америки (опери: «Ла Джоконда», «Ун Балло Ін Масчера»).
Климко оформляє також сцену для великого музичного шоу на Бродвеї у постановці відомого поета-лебретиста Алена Лернера (ставив славнозвісний мюзікл «Май фер Лейді») під назвою «Ван Клір Дей» («Один ясний день»), а також бере участь в сценічному оформленні інших Бродвейських оперет: «Ван Хот Септембер Дей» («Один гарячий вересневий день») та «Я слухав вальс» Ріхарда Роджерса. Загалом за час своєї діяльності у США Олександр Климко створив декорації для 28 музичних шоу.
У 1960 році О.Климка брав участь у створенні парку розваг «Фрідомленд» (Бронкс, Нью-Йорк), який презентував 200-річну історію США.
Впродовж десятиліття Климко працює для таких кінотелемонстрів як «Коламбія Пікчерс» «Ен.Бі.Сі.», «Сі.Бі.Ес», «Метро Ґолдвін Меєр», виготовляючи декорації та оформляючи знімальні майданчики і студії. У 1969 році Олександр Климко співпрацював із кіностудією «20 Сенчурі Фокс», створюючи декорації для музичної комедії «Привіт, Доллі!» («Хелло, Доллі»). Ця стрічка у 1970 році здобула три «Оскари», зокрема в номінації «За найкращі декорації». У тому ж 1969 р. «Нейшенел Бродкастінг Корпорейшн» залучила О.Климка до оформлення телевізійної студії та програм-репортажів з космічного корабля «Аполло-11».
У 1964 р. у Нью-Йорку на 261 га була створена грандіозна Всесвітня виставка, яку відвідало понад 50 млн. осіб. Климко бере участь в оформленні величезного павільйону корпорації «Дженерал Моторз» «Футорама» («Панорами Майбутнього»). На той час це була вражаюча інсталяція, яка представляла своєрідну проекцію майбутнього (її оглянуло 26 млн. чол.). Одночасно митець виконав ряд праць для французького та бельгійського павільйонів на цій же виставці.
Климко брав участь у численних виставках, зокрема, й кількох персональних. Ось як описує першу, яка відбулася у Нью-Йорку в 1960 р. в приміщенні Літературного Мистецького Клубу діаспорний часопис «Свобода»: «Охоплює вона дві частині: одна, — це олійні образи. Друга частина – це проекти декорацій для телевізії і фільму, що для них тепер Климко під час свого перебування у ЗДА (З’єднаних Держав Америки – Р.К.) постійно працює. В першій частині будуть виставлені… 40 олійних образів: портретів, композицій, пейзажів. Сюжетами багатьох з них є українські краєвиди і події із міського і сільського життя в Україні, як наприклад, Водохреща, ярмарок у малому містечку, сільська кузня, чорна біржа у Львові, львівські вулиці та ін. Окрему групу в тій частині творять образи з ловецького життя та з життя лісу і звірят, що в них Климко показав у мистецькій формі свій сантимент до природи. Друга частнна виставки охоплює зразки різних проектів для телевізії і фільмів. Спеціялізується в цій ділянці Климко з часу свого прибуття до ЗДА… Фахові студії і практика. набута в Австрії, Англіі та в Аргентині, і передусім оригінальність задуму і виконання, уторували йому дорогу до праці в американському фільмі і телевізії. Зокрема псказані в цій частині малюнки до фільмів “The Case of Dr.Leighton,” “Hotel Mocambo,” вар’єте “Hallo, Nicolette,” “Girl in Blue” і балету “Copelin” та ін. Беручи до уваги різнородність виставлених праць, це буде перша цього роду укр. мистецька виставка в Нью-Йорку».
Продовжує у США Климко працювати як книжковий ілюстратор: йому належить проект обкладинки для книжки Івана Смолія «У Зеленому Підгір’ї» (про совєцьку окупацію Галичини у 1939 р.)та малюнки до поетичної книжки Оксани Рудакевич «Щастя, долі виглядаєм…».
Климко входив до організації Український Народний Союз, був активним учасником імпрез, які організовувала українська діаспора, допомагав часто у їхньому оформленні. І завжди всюди підкреслював свою українськість.
Помер О.Климко від серцевого нападу 27 листопада 1970 року, в м.Елізабет, захоронений в містечку Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі, США.
Чи не найкраще охарактеризував Олександра Климка його близький приятель, письменник і журналіст Ярослав-Рафаїл Курдидик: «Це мабуть одинокий із наших мистців, що пішов на чужині так далеко вперед. Не мав Климко ніяких знайомств, ані ніякої підтримки, коли… прибув з Аргентини до ЗДА. Одиноке, що відкривало йому всюди двері, — це його муравлина працьовитість, прикметний йому оригінальний талан і висока мистецька культура. Його творчий потенціял запевнює йому дальше зростання… Один із приятелів Клнмка сказав колись зовсім слушно, що до нього можна примінити відому євангельську притчу — що Бог, розділяючи таланти, передав і йому один із них. І, Климко із вдячности за це, зумів їх помножити на користь мистецтва і цілого нашого народу. Бо ж він українець. І він це з гордістю на кожному кроці підкреслює. Навіть у тих середовищах, у яких нас може і не долюблюють. Але мусять шанувати. Завдяки мистцям, такого формату, як Олександер Климко!».
Руслан КОШІВ
завідувач відділу науково-освітньої роботи
та промоції Львівського історичного музею
Подяка зав. відділом «Історія України» ЛІМ Оксані Куценяк за надану інформацію.
Джерела:
- http://svoboda-news.com
- http://diasporiana.org.ua
- http://zimmerli.emuseum.com
- http://ukrweekly.com
- http://esu.com.ua
- https://app.nimia.com
- https://facebook.com/okrukovskyj
- http://kruty.org.ua
- https://mamlas.livejournal.com
- https://archives.gov/
- https://socrealizm.com.ua
- https://uk.wikipedia.org/wiki
- https://www.radiosvoboda.org
- https://ru.qwe.wiki/wiki
- https://irbis-nbuv.gov.ua
- https://app.box.com
- https://kpbc.umk.pl
- https://chtyvo.org.ua
- https://booksbunker.com
- https://uk.unionpedia.org
- https://contest.yicca.org
- http://timepassagesnostalgia.com/
