Олександр Авґустинович (1865–1944) – галицький художник вірменського походження. Народився він 7 лютого 1865 р. у Іскшині. Середню школу він закінчив у Жешуві, а згодом вирішив вчитися на художника. Тому й поступив у 1883 р. в Краківську художню школу (тут йому викладали такі імениті художники, як Фелікс Шиналевський, Владислав Лущкевич та Ян Матейко). Далі, в 1888 р. продовжив своє навчання в Мюнхені, у приватній школі Ш. Гольосси. Завершивши студії художник подорожував Італією та Угорщиною, а з 1890 р. оселився у Львові.
Ось як описуються ті роки життя молодого художника у ювілейному збірнику до 50-ти річчя його творчої діяльності:
«В році 1890 Олександр Авґустинович осів у Львові. Вподобав собі те місто, пережив у ньому найкращі та найбурхливіші роки своєї молодості <…> Львівський період мав вирішальне значення для місця Авґустиновича у польському мистецтві. Хоча у Львові й не було ані Мистецької академії, ані місцевої богеми, зате тут була група добрих художників, висококультурна аристократія з Поділля і залюблені в мистецтво міщани.
Був ще один момент, який не міг нехтувати жоден митець – Львів був розташований по сусідству до нафтових родовищ, де народжувалися і гинули величезні маєтки. Психологія людей, які тяжіли до Львова, як культурного середовища, не була налаштована на художні експерименти і новаторства, а радше на добре традиційне мистецтво. Місто Рейханів, Ґротґера, Юліуша Коссака, Родаковського, Яна Стики не швидко погодилося з новинками імпресіоністичного малярства, переконати їх мусили місцеві художники, бо чужим львів’яни не вірили.
Відомо – свій свого в полі не залишить. В цій не бурхливій, зате дуже культурній атмосфері довоєнного Львова здобув собі Авґустинович ім’я видатного портретиста»
Тут він прожив понад 20 років – до початку Першої світової війни. 1895 р. одружився із Анною Чемеринською, з якою мав три доньки: Станіславу (нар. 1897 р.), Софію (1899 р.) та Олександру (1901 р.). Олександр Авґустинович був активним учасником львівських художніх виставок, членом львівської Спілки польських художників, а також варшавського Клубу польських акварелістів, з 1925 р. – дійсним членом Товариства популяризації образотворчих мистецтв. Художник відкрив у Львові приватну мистецьку школу (тут навчалася відома львівська художниця-графік Ванда Коженьовська, живописець Марія Шаєр-Гурська та інші).
На поч. 1900-х рр. Олександра Авґустиновича, як одного із провідних львівських художників, Зиґмунт Ґорґолевський запросив до участі в оздобленні Великого міського театру (тепер – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), де він виконав окремі розписи для залу глядачів і дзеркального залу.
Як художник, Авґустинович належав до покоління «Молодої Польщі», мистецькі пошуки якого стали своєрідною предтечею модернізму. У той самий час, наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст., на європейських теренах відбуваються процеси відродження різних національних культур та створення, в рамках цих процесів, національних мистецьких стилів.
Пізніше, вже у ХХ ст., Авґустинович вважав себе послідовником ідеолога польського модернізму, письменника, філософа та художника Станіслава Ігнатія Віткевича (1885–1939), з творчістю якого він мав можливість ознайомитися безпосередньо у Закопаному, куди переїхав зі Львова в 1914 р. У 1921 р. Олександр Авґустинович покинув Закопане і оселився у Познані. Але до кін. 1920-х рр. продовжував брати участь у львівських виставках.
Малював аквареллю, пастеллю та олійними фарбами краєвиди, жанрові композиції, але здобув популярність насамперед як портретист. Часто виконував портрети в техніці акварелі. Неодноразово отримував нагороди саме як портретист – у цьому жанрі він славився вмінням передати характер людини, яку малював. Його «Автопортрет» на міжнародній виставці у Берліні 1895 р. був нагороджений золотою медаллю.
В 1925 р. на виставці “Польський портрет” за свої роботи Авґустинович також отримав найвищу нагороду. В 1937 р. на честь 50-річчя творчості був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги. Помер у Варшаві 23 серпня 1944 р. Твори художника зберігаються у багатьох музеях Польщі (Варшава, Познань, Краків, Бидгощ, Вроцлав, Горліце, Сльонск Опольський, Жешув, Ланьцут тощо), а також у Львові – у Львівській галереї мистецтв та Львівському музеї історії релігії.
Христина БАЗЮК
Джерела:
- Donigiewicz, 50-letni jubileusz twórczości artystyczno-malarskiej Aleksandra Augustynowicza 1886-1936 / «Gregoriana», 1937.
- art.lviv-online.com
- www.lvivcenter.org
Фото:
- pl.wikipedia.org
- www.agraart.pl
- antiques-jan.com
- prolviv.com
- art.lviv-online.c
