Однією з ключових постатей львівської ранньомодерної архітектури став Ян Покорович. Син італійця Адама Покори (Адама де Лярто), він пішов стопами батька і доклався до багатьох ключових споруд у середмісті Львова. Проте як для більшості львів’ян, так і для гостей нашого чарівного міста, його ім’я залишається забутим. Сьогодні ми пропонуємо вам виправити цю несправедливість. Отож Ян Покорович, хто він?
Про родину Покор у Львові нам відомо небагато. Першим у документах фігурує батько Яна – Адам, який прийняв львівське громадянство у 1591 році. Він став членом цеху будівничих і отримав замість свого прізвища де Лярто, нове – Покора. Відомо, що він був товаришем іншого знаного львівського архітектора – Амвросія Прихильного. Можливо, він брав участь у будівництві синагоги “Золота Роза” та костелу кармелітів босих. Так, відомий львівський мистецтвознавець Мечислав Орлович вважав автором останнього саме його.
Отож не дивно що син Адама – Ян, вирішив піти стопами батька. На жаль, нам фактично невідомо коли він народився і як пройшли його ранні роки життя. Проте деякі моменти його життя ми все ж в змозі реконструювати. Вперше Ян фігурує у архітектурній історії Львова в контексті будівництва шпиталю Св. Лазаря разом з іншим італійцем – Амвросієм Прихильним. Шпиталь св. Лазаря був заснований львівським лавником, членом Вервечкового братства, Мареком Шарфенберґером-Остроґурським у 1616 році. На власних землях, що на Калічій горі, він збудував два дерев’яні будинки. Один призначався для хворих, інший — для священика. Згодом було прибудовано ще кілька кімнат шпиталю і дерев’яну каплицю. Згодом, шпиталь вирішили перенести. 1620 року придбано кілька суміжних між собою ділянок на Сокільницькій вулиці (нині вулиця Коперника). Свої ґрунти, розташовані поруч, подарував львівський будівничий Амвросій Прихильний, котрий разом з Яном Покоровичем став пожиттєвим провізором закладу. 1634 року Прихильний розпочав будівництво мурованого костелу за власним проектом. Очевидно, Пкорович також був залучений до цього будівництва.
У 1641 році Покорович представляв єзуїтів у одній з судових справ. У спадок від батька він успадкував будинок на вулиці Зарванській (ймовірно сучасний будинок на вулиці Староєврейській, 26). Збереглись у документах відомості і про його чотирьох доньок, більшість з яких вийшла заміж за інших архітекторів і скульпторів. Сам Ян покинув цей світ 10 листопада 1645 року. Які ж його роботи варто глянути?
Заснований у 1593 році Катериною Сапоровською монастир бенедектинок у 1623 році сильно постраждав від пожежі. Первісний проект Павла Римлянина вимагав відбудови, за що і взявся Ян Покорович. Додатковим фактором, який ймовірно вплинув на те, що саме він узявся за цю роботу стало те, що одна з його доньок була послушницею у цьому монастирі.
Покорович брав участь у будівництві резиденції латинських архієпископів на Площі Ринок. Сучасний будинок, який ще називають «архієпископський палац», був зведений за сприяння латинського архиєпископа Львова Станіслава Ґроховського на місці попередніх у 1634 році. У 1845 році будинок був значно перебудований: фасад перероблений у стилі класицизму, був добудований четвертий поверх.
1626 року спільно з Войцехом Капіносом-молодшим працював при спорудженні оборонної вежі біля костелу Марії Сніжної у Львові. 1638 року в документах згадується як «munitionis cyitatis geometra» (геометр міських укріплень).
Ймовірно саме Ян, а не його батько був первинного проекту костелу монастиря кармелітів босих у Львові, спорудження якого почалось 1634 року і розтягнулось на тривалий час.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Вуйцик В. С. Фортифікатори Львова XV–XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1994. — № 2. — С. 23.
- Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 26.
