Вона обрала квіти померанцу, або одруження в Буенос-Айресі

19 липня 1910 року (107 років тому!) відбулася особлива подія в житті Соломії Крушельницької: вона одружилася з Чезаре Річчоні. Хто ж був цей чоловік, який зумів завоювати серце знаменитої оперної примадонни?

Відомий італійський адвокат, представник стародавнього аристократичного роду, Чезаре Річчоні був людиною освіченою, інтелігентною, користувався великою повагою у Віареджо, навіть кілька разів обирався мером цього квітучого містечка на березі Тірренського моря. Вперше вони зустрілися у 1906 році за незвичних обставин. Сталося так, що саме в той час, коли співачка виступала в Неаполі, почалося виверження вулкану Везувій. Повітря було наповнене отруйними викидами, частинками попелу і газами, які становили серйозну небезпеку для голосових зв’язок. Артистка достроково завершила гастролі і виїхала з Неаполя; скасувала і раніше підписаний контракт з театром в Палермо, до якого також не могла дістатися через забруднення атмосфери. Після повернення до Віареджо, Соломію Крушельницьку викликали до суду. Ось тоді Чезаре Річчоні і допоміг юристам співачки виграти справу і захистити інтереси клієнтки. Потім кілька років він був її особистим секретарем, імпресаріо, супроводжував артистку в гастрольних подорожах. У 1908 році навіть приїхав з нею до Львова, щоб познайомитися з родиною своєї обраниці.

Для свого весілля Соломія Крушельницька обрала Буенос-Айрес, місто, до якого неодноразово приїжджала на гастролі, де її виступи користувалися великою популярністю. Мистецька спільнота Буенос-Айреса, друзі і шанувальники Соломії Крушельницької дуже раділи й пишалися, що саме їхнє місто вибрала Крушельницька для цієї важливої події, “надаючи перевагу, – як писала газета “El Diario”, – квітам померанцу над квітами будь-якої іншої країни”. Квіти померанцевого дерева (різновид апельсинового дерева – Д. Б.), або флердоранж, в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. стали незмінним атрибутом весільних суконь і були улюбленими квітами портеньос – мешканців Буенос-Айреса.

Усі газети столиці Аргентини помістили на шпальтах фотографії С. Крушельницької і Ч. Річчоні, а також статті, присвячені цій події. “El Diario” писала: “Велика новина сколихнула музичний світ Буенос-Айреса. Соломія Крушельницька, велика Валькірія, післязавтра укладає шлюбний союз з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Буенос-Айрес благословить свою долю, бо саме це місто вибрав Ерос для освячення перед вівтарем щасливих молодят. До цього часу Лондон і Париж … були осередками шлюбів серед артистів. […] Тепер Буенос-Айрес є в трійці весільних міст світу”.

Звістка про одруження славетної співачки викликала широкий резонанс не лише в Аргентині, але й швидко докотилася до Європи. Цю подію обговорювали на шпальтах часописів в Італії, Франції та Австро-Угорщині. Вже 20 липня 1910 р. газета “La Patria degli Italiani” подала детальний звіт про весільне дійство:

“Вчора опівдні в Бюро цивільних справ взяли шлюб адвокат Чезаре Річчоні і шляхетна жінка синьйорина Соломія Крушельницька. Їхніми свідками були синьйор Ауґусто Рафаеллі і професор П’яцціні.

Церемонія, що проходила в інтимній обстановці, відзначалася скромністю і простотою […]. Все діялося без надмірної пишності. Крушельницька була одягнена з елегантною простотою, а її лагідний погляд і усміхнене обличчя випромінювали радість від цієї ідилічної події, пройнятої невдаваною щирістю і пишністю почуттів.

По завершенні формальностей в оточенні вибраних друзів вирушили на сніданок до готелю “Плаза”.

За столом серед духмяних орхідей і цикламенів сиділи разом із синьйориною Крушельницькою і адвокатом Річчоні синьйора Кано-П’яцціні, синьйор Рафаеллі, командор Чіттадіні, адвокат Какаче, синьйор Ґульєльмо Емануель і професор Поньі.

Обличчя молодих сяяли радістю. Коли подали шампанське, усі підняли келихи і побажали прекрасному подружжю щастя в спільному житті. Нареченій були піднесені численні подарунки і квіти.

Адвокат Річчоні – це благородна і висококультурна людина – по закінченні усіх весільних справ постійно мешкатиме із своєю чарівною дружиною в одній з розкішних віл Віареджо, на узбережжі блакитно-зеленого Тірренського моря. Синьйора Крушельницька не має поки що наміру припинити виступи на оперній сцені […].

Дирекція оперного театру в Буенос-Айресі, яка з такою симпатією ставиться до великого артистизму Соломії Крушельницької, висловила бажання, щоб співачка відзначила своє одруження виступом у спектаклі й щоб усі його учасники та глядачі квітами привітали королеву сцени”.

І справді, музичний світ Буенос-Айреса відзначив цю романтичну подію оперою А. Бойто “Мефістофель” на сцені театру “Колон”, в якій українська співачка виступила в заголовній партії, а також концертом в “Prince George’s Hall” на честь Соломії Крушельницької де Річчоні.

Соломія Крушельницька була дуже щасливою в шлюбі. За словами племінниці артистки Одарки Бандрівської, Чезаре Річчоні був її першим справжнім коханням. А італійський письменник, приятель Соломії Крушельницької Джорджо Папасольї в своїх спогадах написав так: “Соломія Крушельницька й Річчоні були нерозлучною парою і лишилися такими назавжди, хоч і не мали дітей”. Вони прожили разом у Віареджо 26 років, до смерті Чезаре Річчоні.

Мешканці Віареджо дотепер пам’ятають про подружжя Річчоні, як про найвідоміших і найбільш аристократичних городян свого міста, які створили в ньому особливу артистичну атмосферу і стали його легендою.

Данута БІЛАВИЧ
завідувач наукового відділу Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Використана література:

1. Зубеляк М. Соломія Крушельницька в Аргентині // Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів: Статті та матеріали. / Упоряд. П.Медведик, Р.Пасічник. – Тернопіль: Джура, 2008. – С. 170-178.
2. Соломія Крушельницька. Міста і слава / Автори-упорядники Г. Тихобаєва, І. Криворчука. – Львів: Апріорі, 2009. – 167 с.: іл.
3. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування: В 2 ч. / Упорядкув., вступ. ст., прим. М. Головащенка. – К.: Музична Україна: Ч. 1. Спогади. 1978 – 398 с.: іл.
4. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування: В 2 ч. / Упорядкув., вступ. ст., прим. М. Головащенка. – К.: Музична Україна: Ч. 2. Матеріали. Листування. 1979 – 447 с.: іл.