Хто перейшов межу? Учора, 6 вересня 2016 року, в Книгарні «Є»(проспект Свободи, 7) презентували книгу «Україна. На межі» фінських письменників та журналістів Анни-Лєни Лаурен та Петера Луденіуса.
Останніми роками з’явилось багато літератури на тему Революції Гідності та війни на Сході України. Чому саме «Україна на межі» має зацікавити читача? Це погляд на ситуацію ззовні, лише тому? Ми завжди чекаємо від іноземних авторів об’єктивної думки, водночас, коли їхні переконання не збігаються з нашими, раз-по-раз нарікаємо на брак розуміння, мовляв «все треба відчути на власній шкірі».
Нова книга Анни-Лєни Лаурен та Петера Луденіуса особлива насамперед тим, що описане в ній «відчуте власною шкірою». Робота над майбутньою книгою розпочалась у Львові в 2013 році щойно презентували попередню, з пророчою назвою «Невідома ціна свободи» присвячену революціям у Грузії, Киргизії та Україні.
– Коли завершилась презентація, перекладач моїх книжок Наталя (Іваничук – прим. К. Я) порадила вийти на вулицю і поговорити з людьми. – розповіла А-М. Лаурен, – Я навіть не уявляла, що ця, ви знаєте, співоча, життєствердна революція спричиниться до такої кривавої війни. Ще декілька разів поверталась до України, коли загострилась ситуація на Майдані в Києві, коли анексували Крим, під час демонстрацій на Донбасі. І зважаючи на досвід, котрий я отримала, не було іншого виходу, окрім написати про все.
Попри власне ставлення до подій, фінській репортажистці вдалося залишитись незаангажованою, відобразити суперечливу дійсність, як вона є – суперечливою. Причини з’ясовував Петер Луденіус. Як і його колега, журналіст П. Луденіус віддавна цікавиться Східною Європою, зокрема Україною. Його книжка «Україна в центрі Європи» побачила світ опісля помаранчевої революції. Працюючи над нею, автор приїзжав до України, записував думки людей про Майдан, що, на їх погляд, він змінить. У новому виданні його аналіз спирається на думки фахових істориків, політологів, суспільствознавців. Фундаментом прогнозів є досвід державобудування самої України та низки інших держав.
Журналістка з Фінляндії шведського походження вже багато років живе і працює в Росії. «У них щось негаразд з головою, у тих росіян» – таку назву мала перша книга Анни-Лєни Лаурен, що з нею познайомився український читач. Її, як і всі наступні «У горах всі рівні. Про Кавказ і його народи», «Невідома ціна свободи: демократичні революції у Грузії, Україні та Киргизії», презентовану нині «Україна. На межі» зі шведської на українську переклала Наталія Іваничук.
Перекладачка зізналася, що бралася за текст із острахом, чи не відштовхне він її, чи змогли письменники вловити, що відчували українці в переламний момент життя нації, коли виходили на Євромайдан.
– Я ставилась до цього дуже ревниво. Мені здавалось, так, як ми це пережили, ніхто пережити не може. Я боялась розчарування текстом. Та, на щастя, страхи не справдились, він не розчарував. – розповіла Н. Іваничук
Упорядник серії «Приватна колекція» видавництва «Піраміда» Василь Ґабор розповів, що книга перекладалась з рукопису і була опублікована шведською та українською мовами майже одночасно.
– Тут не йдеться про популярність. Книга «Україна. На межі» спонукає задуматись про важливі речі, такі як демократія. Це дуже корисна для українців книга і вона обов’язково знайде свого читача. – запевнив він.
На сторінках своїх книжок А-М. Лаурен підіймає гострі суспільні питання. Залишатися об’єктивною допомагає живе спілкування . Зокрема, у відкритому листі до Петера Луденіуса наприкінці їхнього спільного видання, авторка пише: «Це стало моїм головним принципом у процесі висвітлення подій в Україні описувати тільки побачене і почуте з перших вуст. Другий мій принцип: бути в гущі подій, за першої можливості спілкуватися з людьми».
Після виходу книги на письменницю градом посипалась критика в соцмережах. Для одних «фашистка», бо викриває злочини Росії, для інших «путіністка», бо критикує українців також, хоч підтримує Україну, не вдається до героїзації. Анна-Лєна Лаурен жалкує, що тепер доводиться «бойкотувати» пошту від незнайомців. Та зрештою, це ціна за об’єктивність. А винагорода – голос істини в багатозвуччі правд.
Ксенія ЯНКО
