Одним із чільних діячів української історії початку ХХ століття був письменник та публіцист Осип Назарук. Водночас, що не менш важливо, він пройшов хорошу підготовку і добре надавався для політичної та дипломатичної діяльності. У попередній статті вже згадувалось про зустріч Осипа Назарука із радянським послом Літвіновим з приводу стану УГА, яка потрапила в підконтрольне радянській владі середовище. Тепер буде про те, як провів час Назарук, очікуючи на відповідь з Москви, а також – розповідь про миттєвості, пережиті у країнах Скандинавії. Усі перераховані події подаються за посередництва інформаційних ресурсів міжвоєнного періоду. Зокрема, мова про газету “Нова Зоря”, редактором якої був той самий Осип Назарук.
Очікування по-скандинавськи
Коли Осип Назарук із компанйоном залишили кабінет Максима Літвінова, радянського посла, для них розпочалися довгі і насичені очікуванням дні. Український дипломат вирішив заповнити цю лакуну кращим вивченням місцевих звичаїв, традицій, культури і мови. Йому дуже подобалась дане середовище. Назарук відзначав, що коли залишає Галичину, ніде йому не ведеться так добре, як в країнах Скандинавії. З одного боку, тому, що вважає ці народи одними із найкультурніших у світі. З іншого, вони завжди сприймали його за свого. Скажімо, якось він сидів у ресторані в Стокгольмі. До нього підсів швед і почав розмовляти. Коли Назарук відповів німецькою, що знає лиш окремі слова шведською, співрозмовник довго відмовлявся вірити, що Назарук – не швед.
Щось подібне трапилось і в парку. Назарук страшенно любив шведські парки – доглянуті, завжди багато дітей. Як він зауважував, скільки би ті діти не кричали, їм ніхто не робив зауважень та не обмежував їх у забавах, навіть поліція – хай ці крики під вікнами хоч самого королівського палацу. Це, на думку публіциста, контрастує зі Львовом, де дитині достатньо подати звук поруч з власністю якогось “достойника”, аби її відпочинок зіпсували моралями. У парку шведські діти, тим більше, почуваються як у рідній стихії. При цьому, часто зверталися до Назарука й запитували котра година. Очевидно, аби повернутися додому вчасно. Він завжди витягував годинник і показував час. Одного разу вирішив, що вже досить добре оволодів шведською, тому свій звичний рух супроводжував відповіддю на словах. Дівчинка, яка зазвичай поводилась впевнено, цього разу втекла. При цьому, навіть забула поклонитись на знак вдячності, як це звично робила. Отож, доки Назарук не відізвався, вона вважала його за свого.
Зрештою, Скандинавія імпонувала Осипу Назаруку тим, що в ній, хоч і не надто чисельні народи, хоч вони і в небезпеці – Данії загрожує Німеччина, а Швеції і Норвегії Росія, але не дивлячись на це, вони мають свої держави. При цьому, не просто мають, а попри відсутність належної забезпеченості на рівні ресурсів та природних багатств, добре розвиваються і демонструють гідні показники. У приклад Назарук поставив Данію – територіально і за кількістю населення вона співставна з Галичиною, в забезпеченості ресурсами останній програє, але за темпами розвитку суттєво випереджає. Тому все в історії, на думку політика, вирішують “дух народу” і “моральна вартість його провідної верстви”.
Літвінов. Дубль два
До наркома з іноземних справ Максима Літвінова Назарук з його товаришем прийшли у домовлений час. Той так само прийняв їх чемно і шановано, був лиш дещо холоднішим у порівнянні з першою зустіччю. Правда по справі, яка хвилювала українську делегацію – тобто ситуація із УГА, говорив мало і неохоче. Зазначив, що відповідь з Москви прийшли і там обіцяють зробити все можливе. Як не намагалися Назарук та його помічник дізнатися більше конкретики, успіхом їхні зусилля не увінчалися. Літвінов надалі поводився гідно та чемно, але більше нічого не сказав. Відтак представники української делегації залишили його кабінет. Було важко відповісти – Літвінов сказав все, що йому передали, або ж його просто “просвітлили” інформацією про “зрадливих Галичан”, яких “треба було покарати за їх зраду”.
Осип Назарук мав розпорядження їхати після розмови з Літвіновим до Москви – аби там вести боротьбу за долю вояків УГА. Це мало статися за умови, якби йому вдалося отримати хоч якусь інформацію про розташування фігур на шахівниці у цій справі. Враховуючи, що нарком з іноземних справ виявився твердим горішком, Назарук плани змінив і поїхав до Відня, де мав зустрітися з Євгеном Петрушевичем і скласти йому звіт про результати своїх вивідин.
Через якийсь час після описаного делегації декількох країн зберуться у Ризі, аби укласти договір і цим, на десятиліття, визначити геополітику у регіоні. Місця для УНР, а тим більше ЗУНР, на новій мапі світу не знайшлося.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Гулюк Є. Нотатки на полях про зустріч з радянським послом. Місія нездійсненна від Осипа Назарука // Фотографії старого Львова, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/notatky-na-poliakh-pro-zustrich-z-radians-kym-poslom-misiia-nezdiysnenna-vid-osypa-nazaruka/
- Назарук О. Мої переговори з большевиками. Ждучи в Копенгазі на відповідь Москви // Нова Зоря. – Львів, 9 лютого 1930. – Ч. 10. – С. 4.
- Назарук О. Мої переговори з большевиками. Московська відповідь і польське предложення // Нова Зоря. – Львів, 16 лютого 1930. – Ч. 12. – С. 5.
