Після природних катаклізмів, що накрили Львів минулої п’ятниці, цього недільного ранку потрібно потішити свої смакові рецептори особливою кавою. Разом з нашим недільним партнером Торговою Маркою Кава старого Львова пропонуємо сьогодні каву з ароматом музики – кавові історії Станіслава Людкевича.
Важко уявити Львів без кави. Сотні затишних кав’ярень розміщені по всьому місту і приваблюють місцевих мешканців і туристів надзвичайним ароматом. А чи чули ви, що Станіслав Людкевич, столітній композитора обожнював кавувати?
Однією з улюблених кав’ярень Людкевича була “Монополь” на Марійській площі. Тут за дрібний гріш можна було просидіти цілий вечір за філіжанкою кави, ще й почитати свіжі газети й журнали. Сюди сходилося багато інтелігенції, точилися цікаві розмови та збиралася львівська богема – письменники, поети, музиканти, які згодом утворили літературно-мистецьке об’єднання “Молода муза”. Саме тут започаткувались приятельські і творчі взаємини С. Людкевича з Василем Пачовським та Петром Карманським.
“В обідню пору Станіслав Людкевич крокував до ресторану “Жорж” (в радянський час “Інтурист”), де був сталим гостем. Тут він мав свій столик у Східному залі. Часто ходив туди з нотами і ходили слухи, що він компонує там свою оперу “Бар Кохба”. Кельнери прекрасно знали постійного клієнта і швидко звертались з запитанням, що подати. По цьому звичайно наступала стандартна відповідь: “Чай або літератку пива”, а коли офіціант пробував уточнити, професор серйозно злився: “Я сказав чай або літератку пива”, – підкреслюючи, що вибір залишається кельнерові. Звички заходити до “Жоржа” і там компонувати професор не закинув до пізньої старості” (зі спогадів лікаря Степана Барвінського).
Цікавий епізод згадував композитор Володимир Флис: “Одного разу зайшов в “Інтурист”, присів біля Людкевича. І коли на завершення обіду принесли велику порцію міцної чорної кави, жахнувся: “Моє серце такого б не витримало!”. (Треба зазначити, що В. Флис був тоді у молодому віці). С. Людкевич дожив до свого 100-річчя в добрій фізичній та, особливо, духовній формі, зберіг прекрасну пам’ять”.
Про цей ресторан згадує і колишня студентка Людкевича – композитор і музикознавець Богдана Фільц. “Приїжджаючи до Льва, коли я хотіла зустрітись зі своїм вчителем, я приходила в «Інтурист»”.
“Всі ми сміялися, що в капіталістичній країні ресторан львівського Інтуриста мав би чудову рекламу – людина, що обідала тут майже щодня, прожила понад 100 років!” – писала музикознавець Стефанія Павлишин.
Не випадково саме в “Інтуристі” святкували ювілей Патріарха української музики. З цієї нагоди дирекція ресторану привітала Людкевича величезним тортом з сотнею палаючих свічок.
Але кавував Людкевич не лише у Львові. Адже упродовж кількох років він займався педагогічною діяльністю в Перемишлі, завершував музичну освіту у Відні, перебував у Празі, Берліні. Очевидно, що і в тих містах відвідував кав’ярні.
У міжвоєнний період Людкевич був інспектором Вищого музичного інституту ім. Лисенка. Щороку він їздив на так звані “пописи елєвів” (виступи учнів) у філії Інституту, які працювали у містах і містечках Галичини.
Під час відвідин Яворова професор Людкевич зазвичай зупинявся у домі керівника музичної філії, доктора Михайла Фільца. Як згадувала його донька Богдана Фільц, Людкевичу відводили найкращу кімнату їхнього будинку, спеціально для нього випікали смачні тістечка і пончики, які професор дуже любив до кави.
А ось рядки листа Оксани Бірецької, піаністки і педагога Городоцької філії Інституту: “Дорогий пане доктор, недобре сталося, що Ви не приїхали цієї неділі в Городок, все чекало – пляцки, кава, погода, брідж. Проте нічого не страчено, ждемо цієї неділі”.
До глибокої старості композитор цінував добре товариство. В колі близьких друзів Людкевич був дуже розмовний, веселий, дотепний, любив пограти в карти, музикувати. А ще – ласувати домашніми смаколиками до кави.
Мар’яна ЗУБЕЛЯК, Людмила НАЗАРУК та Роксет ФІАБЕСКУ
Меморіальний музей Станіслава Людкевича
Професор любив не пончики, а пампушки.