Степан Бандера — людина-символ, чиє прізвище викликає або захват, або лють. Але за плакатною величчю ховався чоловік невеликого зросту з тихим голосом, який понад усе любив швидку їзду, грав на мандоліні та власноруч перебирав двигун старого авто. Сьогодні ми відсунемо вбік політичні маніфести й подивимося на Бандеру крізь лінзу його повсякденного життя.
1. Пластовий іспит: з третьої спроби
Його шлях до «Пласту» не був тріумфальним. Через ревматизм суглобів та слабке здоров’я підлітка Степана не хотіли приймати до організації. Лише у 1922 році, після двох невдач і виснажливих тренувань, він нарешті став членом 5-го куреня ім. Ярослава Осмомисла у Стрию [1, с. 24]. Це загартувало його характер: якщо двері зачинені — треба вибивати їх наполегливістю.
2. Спорт як ліки
Щоб подолати біль у суглобах, Бандера перетворив своє життя на суцільне тренування. Він займався бігом, плаванням, лижами та тенісом. Але справжнім викликом стали баскетбол і важка атлетика — види спорту, де його невисокий зріст (близько 159 см) мав бути перешкодою, а став стимулом [2, с. 45]. Пізніше він навіть опанував джиу-джитсу для самооборони.
3. Речові докази у Стрию
Якщо ви завітаєте до Меморіального музею-садиби родини Бандерів у Стрию (вул. Львівська, 20), ви побачите не лише документи. Там зберігаються його особиста шахова дошка та тенісна ракетка [3]. Шахи були його головною пристрастю — він міг прораховувати партії на десятки ходів уперед, що допомагало йому і в політичних шахах реального життя.
4. Аскет без шкідливих звичок
Бандера був затятим некурцем і принципово не вживав алкоголю [4, с. 112]. У часи, коли застілля були частиною дипломатії, він залишався вірним своєму «декалогу» самовиховання. Це не була поза — це був спосіб вижити в умовах постійного стресу та підпілля.
5. Гастрономічний фаворит: капуста
Він був дуже невибагливим у побуті. Його улюбленою стравою була звичайна квашена капуста [5]. Навіть у роки еміграції, коли була можливість харчуватися вишуканіше, він надавав перевагу простій українській кухні, яку готувала його дружина Ярослава.
6. Мюнхенський «Попель»
З 1954 року Бандера жив у Мюнхені під псевдонімом Штефан Попель. Його квартира розташовувалася на третьому поверсі будинку за адресою Kreittmayrstraße, 7 (Крайттмайрштрассе, 7) [9]. Цікаво, що прізвище «Попель» він обрав не випадково — це було прізвище одного з його знайомих, що дозволяло легалізуватися в повоєнній Німеччині.
7. Пристрасть до «Опеля»
Головною технічною любов’ю Провідника був темно-синій Opel Kapitän [6]. Це авто було не лише засобом пересування, а й символом його любові до прогресу. Бандера обожнював швидкість, і баварські автобани були єдиним місцем, де він міг почуватися по-справжньому вільним від стеження.
8. Майстер на всі руки
Бандера ніколи не віддавав свій «Опель» у сервіс. Він сам розбирав двигун, міняв мастило та лагодив дрібні поломки [6]. Технічна освіта, здобута у Львівській Політехніці, давалася взнаки — він любив працювати руками та розумівся на механіці не гірше за професійних майстрів.
9. Вболівальник «Мюнхен-1860»
У Мюнхені Степан став фанатом футболу. Його часто бачили на матчах клубу «Мюнхен-1860» [7]. На той час це була «команда народу», на противагу більш аристократичній «Баварії». Футбол був для нього одним із небагатьох способів розчинитися в натовпі та побути звичайною людиною.
10. Гітара та баритон
Він мав чудовий музичний слух. У хвилини відпочинку Бандера грав на гітарі та мандоліні [1, с. 95]. Його голос (баритон) часто лунав під час спільних співів з побратимами чи на родинних святах. Музика була його емоційним притулком.
Людина під бронею символу
Ми звикли бачити Бандеру на чорно-білих світлинах: суворий погляд, високе чоло, стиснуті губи. Але історія — це не лише дати битв, це й аромат кави, звук розігрітого двигуна «Опеля» та стукіт шахових фігур по дошці.
Степан Бандера не був супергероєм. Він був людиною, яка зробила свій вибір і заплатила за нього найвищу ціну. Його аскетизм, любов до спорту та самодисципліна були не просто дивацтвами, а інструментами виживання. Сьогодні, знаючи про його любов до квашеної капусти чи футболу, ми не применшуємо його роль в історії. Навпаки — ми робимо його ближчим, зрозумілішим і, зрештою, справжнім. Адже справжня велич не боїться людського обличчя.
Аристарх БАНДРУК
Список джерел:
-
Посівнич М. Степан Бандера — життя, присвячене свободі. — Літопис УПА, 2008. — С. 24, 95.
-
Гордасевич Г. Степан Бандера: людина і ідеолог. — Піраміда, 2001. — С. 45-50.
-
Експонати Музею Бандери у Стрию, вул. Львівська, 20.
-
Сватко П. Степан Бандера. — ГВС, 2002. — С. 112.
-
Збірник “Бандера — символ нації”. Спогади С. Стецько. — К., 1999.
-
Гавриш І. Таємниці мюнхенського періоду. // “Локальна історія”, №4, 2019.
-
Кучерук О. Степан Бандера. — Музей УР, 2009.
-
Мірчук П. Степан Бандера. — Торонто, 1961. — С. 210.
-
Балко Д. Мюнхенські адреси ОУН. // Укр. історик, 2011. — С. 140.
-
Архів ЦДВР, довідка про перебування у Заксенгаузені.
