Нещодавно ректор Львівського національного університету імені Івана Франка професор В. Мельник у своїй промові з нагоди 360-ої річниці створення університету, називаючи прізвища відомих постатей української історії, які навчались та працювали в цьому закладі вищої освіти, згадав і полковника Євгена Коновальця.
Ця сторінка життя та діяльності Коновальця є дуже важлива. Адже саме вища освіта, активна та продуктивна громадська діяльність у студентські роки сформували його політиком.
Щодо військової справи, то він її опанував, як кадет-офіцер, у перші дев’ять місяців Першої світової війни, до російського полону. Але точно не засвоїв, що таке військове мистецтво.
Тому, коли у віці 26-29 років доводилось створювати та командувати багатотисячним військовим формуванням Січових стрільців, брати участь у війнах за українську державність у 1918-1919 рр., то це була військово-політична діяльність. Справу організації війська та ведення воєнних дій довіряв професійним військовим Борису Сулковському, Маркові Безручку, Юрію Отмарштейну та іншим.
З цього приводу у вересні 1920 р. між Коновальцем та Отмарштейном відбулась цікава розмова. Коновалець запропонував Отмарштейну продовжувати боротьбу за українську державність, але в політичній площині. На що останній відповів, що відмовляється від пропозиції, бо не розбирається в політиці, оскільки цій справі його не вчили у військовій академії.
У Львівський університет Коновалець вступив у 1909 р., після завершення української академічної гімназії у Львові. Він був студентом факультету права і політичних знань. Завершив навчання в 1914 р.
У першому семестрі 1909-1910 н.р. Коновалець прослухав: «Історію римського права і цивільного процесу» в професора М. Хламтача (6 годин у тиждень); «Загальне матеріальне право» в професора І. Кошембара-Лисковського (5 годин у тиждень), який у 1908-1909 н.р. був деканом факультету, а в 1909-1910 н.р. продеканом; «Джерела до історії публічного та міського права» в професора А. Яновіча (5 годин у тиждень); «Історію устрою Польщі» в професора О. Бальцера (5 годин у тиждень), який в 1926 р. був номінований на Нобелівську премію миру; «Головні напрямки наукової етики» в професора К. Твардовського (4 години в тиждень) .
На час вступу в університет Коновалець вже активно займався громадською роботою в рідному селі Зашків.
У другому семестрі першого курсу Коновалець прослухав курси: «Сімейне і спадкове право» І. Кошембара-Лисковського (5 годин у тиждень); «Історію і систему приватного німецького права» у професора А. Віняжа (5 годин); «Право католицького костелу» Ч.І у професора В. Абрагама (3 години); «Історію устрою Австрії» професор О. Бальцер (5 годин). Окрім цих предметів, Коновалець прослухав ще два курси, що, мабуть, були вибірковими. Йдеться про курс професора Б. Дембінського «Другий поділ Польщі на тлі європейської політики» (1 година) та в професора Л. Фінкеля «Нарис загальної історії» (1 година).
У «Журналі обліку книжкового фонду і грошового обороту у зв’язку з продажом книг» Українського студентського союзу зафіксовано, що 5 квітня 1910 р. Коновалець придбав книги, які потім передав Українському студентському союзу: «Велика селянська війна» (М. Залізняк, 1908 р.), «Звідки взялась і що значить назва «Русь» і «Україна» (Л. Цегельський, 1907 р.) та «Цар голод» (О. Бах, 1883 р.), «Король та народ» (М. Залізняк, 1908 р.), «Начерк історії української літератури» (Б. Лепкий, 1909 р.).
1 липня 1910 р., це була п’ятниця, Коновалець був на віче українських студентів з приводу відкриття українського університету у Львові. Відомо, що віче завершилось сутичками з польськими студентами, вбивством українського студента Адама Коцка та пораненням десяти студентів. Після цієї трагедії Коновалець був одним з понад 300 заарештованих українців. Хоча після того, як взяли покази, його відпустили. Під час судових засідань Є. Коновалець проходив, як свідок.
Попри судовий процес, Коновалець, як і інші студенти, продовжив навчання, хоча проходив в університеті по дисциплінарній справі.
До оголошення результату університетського розслідування, в першому семестрі 1910-1911 н.р., Коновалець прослухав такі курси: «Право католицького костелу» Ч.ІІ (4 години) та «Право католицького костелу та право маєтностей» Ч.3. (1 година) у професора В. Абрагама; «Історія філософії права» у професора Г. Рошковського (4 години); «Про голос і мовлення» (1 година) у А. Юраша; «Колоквіум з економіки» у професора С. Грабського (2 години).
27 і 28 січня 1911 р. в університеті відбулись чергові слухання дисциплінарної справи про події 1 липня 1910 р. За результатами слухань видано оголошення про дозвіл на продовження навчання українським студентам на факультетах права та політичних знань, лікарському і філософському. Серед студентів факультету права та політичних знань, яким дозволили продовжувати навчання були М. Басараб, С. Білик, І. Федак, Є. Коновалець та інші.
Згідно з «картою вписовою», на початку 1911 р. Є. Коновалець жив у Львові, на вулиці Калічій, 3.
У другому семестрі другого курсу Є. Коновалець прослухав такі курси: «Загальне право про зобов’язання» у професора М. Хламтача (5 годин); «Канонічне право костелу» у професора В. Абрагама (3 години); «Загальна та австрійська статистика» у професора Т. Пілата (4 години); «Обов’язкове польське право» у професора П. Домбковського (2 години); «Природа бджіл» у професора Цегельського (1 година).
У двох семестрах третього курсу, 1911-1912 н.р., Є. Коновалець прослухав тільки дві дисципліни – «Право католицького костелу та право маєтностей» Ч.3. (1 година) у професора В. Абрагама та «Про кодифікацію національного права» у професора Г. Рошковський (1 година).
У свідоцтві про закінчення навчального закладу (абсольвент), записано, що курс «Право католицького костелу та право маєтностей» Ч.3 не зарахований. Це єдиний курс за 5 років навчання, що незарахований. У «карті вписовій» на другий семестр Є. Коновалець записав, що він проживав на вулиці Потоцького, 25 (сучасна вулиця Генерала Чупринки) .
На цей час припадає особлива активність Коновальця у громадській діяльності, яка була спрямована на розвиток «Просвіти», «Сокола» та «Сільського господаря» у Зашкові.
Починаючи з 1912 р., Є. Коновалець є помітним у роботі філії «Просвіти» імені М. Шашкевича у Львові.
У першому семестрі четвертого курсу (1912-1913 н.р.) вивчав такі дисципліни: «Приватне австрійське право» (9 годин) та «Кримінальне австрійське право» (5 годин) в професора П. Стебельського; «Народне господарство» у професора С. Грабського (5 години); «Біологія рослин» у професора Цегельського (1 година).
У другому семестрі прослухав два курси П. Стебельського «Приватне австрійське право» (9 годин) і «Кримінальний австрійський процес» (5 годин) та курс С. Грабського «Політична економіка» (5 годин). У професора Я. Пруса вивчав «Загальну патологію нервових хвороб» (1 година).
Прослухав курс професора М. Грушевського «Вибрані питання з історії Східної Європи» (1 година) . У другому семестрі, цього ж таки 1912-1913 н.р., такі ж курси в Я. Пруса, М. Грушевського та К. Студинтського вивчав Роман Дашкевич. Він навчався на другому курсі факультету права і політичних знань та досить активно співпрацював з Є. Коновальцем.
15 грудня 1912 р. Коновалець був обраний до головної ради Українського студентського союзу. Керівником обрали студента О. Когута, заступником студента А. Жилу, Р. Дашкевича архіваріусом, а Є. Коновальця касиром.
До обрання в склад головної ради УССоюзу, Коновалець свою діяльність зосереджував у IV секції союзу, яка об’єднувала студентів прихильників Української національно-демократичної партії (далі – УНДП). Загалом у союзі налічувалося чотири секції: І – студенток, ІІ – імені М. Драгоманова, ІІІ – просвітній гурток, IV – націонал-демократична. У другій секції були прихильники Української радикальної партії.
Окрім того, Коновалець був членом УНДП. На з’їзді партії 25-26 грудня 1912 р. обраний до «тіснійшого» Народного комітету партії, а також заступником членів комітету партії. Членами Народного комітету, найвищого органу управління партії, були К. Левицький, Є. Олесницький, Л. Цегельський, отець Д. Цегельський, Ю. Січинський, Р. Залозецький, І. Кивелюк, В. Охримович, В. Бачинський, С. Голубович та інші.
Приблизно в квітні 1913 р. Є. Коновальця було обрано керівником IV секції. Приблизно на кінець 1912 р. – початок 1913 р. припадає поява Є. Коновальця і в складі управління філії «Просвіти» імені М. Шашкевича.
У першому семестрі останнього року навчання вивчав такі предмети: «Процедура цивільна» в доктора права, українця В. Вергановського (6 годин у тиждень); «Загальне і австрійське політичне право» в професора, ректора університету в 1913-1914 н.р. С. Старжинського (5 годин у тиждень); в професора О. Долинського «Австрійське торгове право» (4 години в тиждень); в професора Й. Бузека «Адміністративну науку» (6 годин у тиждень); в професора М. Грушевського «Вибрані питання з історії Східної Європи» (1 година в тиждень) .
На партійному з’їзді УНДП 25-26 грудня 1913 р. Є. Коновалець знову увійшов до «тіснійшого» Народного комітету партії.
В останньому семестрі навчання в університеті Коновалець прослухав такі курси: «Процедура цивільна» у В. Вергановського (6 годин у тиждень); «Наука про державні фінанси» в С. Глабінського (6 годин у тиждень); «Австрійське вексельне право» в О. Долинського (3 години в тиждень); «Устрій Австро-Угорщини» у С. Томашівського (3 години в тиждень); «Семінар економічний» в С. Грабського (2 години в тиждень); «Семінар криміналістичний» у П. Стебельського (2 години в тиждень); «Вибрані питання з історії Східної Європи» в М. Грушевського (1 година в тиждень).
«Абсольвент», або документ про завершення університету Коновалець отримав особисто 31 березня 1921 р. у Львові в університеті. Виробити цей документ у Польській державі було не легкою справою. Довелося проходити перевірку на предмет, чи не служив у Галицькій армії. Оскільки Коновалець проживав у Відні, то цією справою займались батько Михайло Коновалець і товариш Михайло Матчак. Євген, повернувшись до Львова в липні 1921 р., активно почав відвідувати приватні уроки в одного з львівських адвокатів, щоби ще скласти випускові іспити. Однак через відсутність україномовної комісії в університеті він так і не склав випускових іспитів. Для нього це було принциповою позицією, в контексті загального українського громадсько-політичного руху за відкриття українського університету у Львові.
Іван ХОМА, історик, доцент Національного університету «Львівська політехніка».
Джерело: Дивись.info
