У 1835 р. Дрогобиччину відвідав відомий австрійський топограф, географ, спелеолог, письменник та мандрівник-лібретист, професор Адольф Шмідль (1802 – †1863). Він був першим дослідником, який розглядав спелеологію як єдиний цілісний предмет. Окрім проведення важливих нових мандрівних досліджень в галузях орографії, гідрографії та метеорології, науковець вивчав карстову гідрологію та підземну метеорологію, а також прагнув зацікавити інших науковців у роботі над печерною фауною та флорою.
У 1812 – 1818 рр. А. Шмідль навчався в Академічній гімназії Відня, а потім вивчав право та філософію в університеті. У 1844 р. отримав докторський ступінь філософа, після чого як стажист на державній службі працював в Імператорському кабінеті монет і антикваріату (сьогодні Музей історії мистецтв), а також у Віденському університеті. З 1833 р. А. Шмідль працював приватним вчителем у відомій австрійській родині Лобковіц. Однак після того як в 1847 р. була заснована Імператорська академія наук, він став її першим актуарієм (відповідальним адміністратором). З 1 липня до середини жовтня 1848 р. А. Шмідль працював редактором часопису «Wiener Zeitung», а після революції 1848 р. став членом муніципальної ради Відня і обіймав цю посаду до 1850 р. Упродовж 1848 – 1857 рр. дослідник працював на посаді професора історії, географії та статистики Йосифінської Політехніки в Будапешті.
Адольф Шмідль мандрував і пройшов походами по великих частинах Габсбурзької монархії та написав про це кілька подорожніх щоденників. Наприклад, у карстовому ландшафті сучасної Словенії він працював над печерами Адельсберг, Шкоцян, Півка Яма та ін., розробляючи новий науковий підхід для їхнього вивчення, який він також випробував у печерах в інших частинах країни. Він ввів термін «Спелеологія» (Höhlenkunde) для цієї галузі досліджень, яка незабаром стала самостійною. З 1844 по 1848 р. він був редактором відомого науково-популярного журналу «Österreichische Blätter für Literatur und Kunst, Geographie, Geschichte, Statistics und Naturkunde» .
Довгий час А. Шмідль прагнув укласти універсальний путівник, який би містив інформацію із різних галузей наук. Врешті мандрівник вирушив у подорож, розробивши краєзнавчу схему, за якою структурував свої описи.
З цього приводу мандрівник писав: «Країнознавство та історія – це дві дуже різні речі, і в Австрії ще стільки треба зробити в галузі регіонознавства, що можна пробачити автора, якщо в його книжці сказано лише: що є, а не ще: що там було!» . У 1836 р. у Відні побачила світ його праця «Путівник через Королівства Богемію, Моравію, Сілезію, Галичину, Буковину і аж до Ясс» . Припускаємо, що сама мандрівка відбулася близько 1835 р., коли мандрівник рухався до Дрогобича з боку Самбора, зазначивши, що основний його шлях пролягав через села Озимина, Брониця і Лішнянський ліс. Серед найбільших річок, які він зустрів в околицях Дрогобича, були Тисмениця і Дністер. А. Шмідль дивувався масштабам єврейської дільниці міста, а також мистецьким оздобленням старовинної синагоги. Мандрівник подав власні описи місцевого ярмарку, а також солеварні, порівнявши її виробничі потужності із соляними промислами в Модричах, Сольці та Стебнику. Окрему увагу мандрівник зосередив на шкільній освіті. Далі А. Шмідль помандрував до Трускавця, а звідти до Раневич і Почаєвич, а звідти дорогою на Стрий і аж до Станіславова.
Література:
1. Wurzbach C. Schmidl A. Adolph // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben. – Vol. 30. – Wien, 1856. – S. 199.
2. Schmidl A. Wien’s Umgebungen auf zwanzig Stunden im Umkreise: nach eigenen Wanderungen geschildert. – Bd. 3. – Wien, 1835. – S. IV-V.
3. Schmidl A. Reisehandbuch durch da Königreich Böhmen, Mähren, Schlesien, Galizien, die Bukowina und nach Jassy. – Wien, 1836. – 324 S.
4. Лазорак Б., Скврек Б., Лазорак Т. «Країна солі і нафти»: описи подорожей Дрогобиччиною у 1768-1914 роках. Студії. Документи. Матеріали». – Лєгниця-Нагуєвичі, 2024. – С. 486-487.
