Всі ми маємо свою думку про нашу медичну реформу. Хоча де саме ми її маємо – тут уже є варіанти. Але, при нагоді, завжди стараємося нею поділитися. Не знаю чи це властиво всім українцям, чи тільки галичанам, але ми це не маємо за ваду. Швидше це є нашою невіддільною якістю від колиски.
Днями знайшов цьому підтвердження. В часописі “Діло” від 19 серпня 1926 року Галактіон Чіпка (він же Роман Купчинцький) поділився своїми думками про способи лікування і дав кілька корисних порад. Переписую їх без змін і зі збереженням стилю і письма.
Неправильна рецепта
Життя обійшлося зі мною неделікатно і не по товариськи. Я провадив його солідно, а воно запровадило мене до… лікаря. Чого і за що, – один Бог знає.
Вчора рушив я на пошукування здоровля, яке розгубив по Львові як разок намиста. Та не пішов я там, де губив а там, де ніколи не заходив, ні навіть думкою не залітав: до лікаря, до Панчишина.
Ще заки я вибрався, відбув у редакції велику нараду. Засіли до неї люде бувалі, в шлункових справах свідомі й опитні. Двох з них кушали води Карлових Варів, себто Карльсбаду, а один мав уже три рази червінку і раз затроєння кишок. Всі вони вирішили, що треба піти до д-ра Панчишина, бо я ще за мало славний, (як каже Микола Кіндратович Вороний), а ще менше заслужений, (як каже один директор банку) щоб бути гідно похованим. Мушу ще лічитися, бо як умру – вийде неприємне фяско.
Отже – до Панчишина. Розходиться тільки про те, як до нього дістатися. Справа на око не тяжка: задзвонив – увійшов, застукав – увійшов, і кінець. Але так воно не е. Нераз і три дні треба походити, заки нарешті добєшся. Богато е на світі хорих, які приходять сюди шукати загубленого здоровля. Тому стають у чергу і ждуть, як нераз ждали за війни перед міською крамницею.
Мені воно зовсім не всміхалося, і я роздумував над способами, як би ту цілу процедуру виминути без зайвого вилітання за двері.
Та від чогож тут фантазія і право на інтервю: „Галактіон Чіпка просить на хвилю розмови в дуже важній приватній справі”.
А раз діставшись у лікарський кабінет, кажу просто: „Хвиля розмови то Ваші оглядини, а важна приватна справа то мій нещасливий шлунок !“
Лікар мав до вибору: або викинути мене і брати на свою совість одного трупа, – або оглянути І не брати його на свою совість.
Вибрав друге, оглянув і наказав лічитися.
А щоби я часом не помилився, то дав мені все на письмі: 12 днів лежати. Їсти : кашку з молоком, молоко з кашкою, а для відміни кашку і молоко. Колиб і це сприкрилося: молоко і кашку. Після того встати, але дієту задержати, додаючи до неї сухарки І яйця на мягко. Обовязково перестати курити.
Я був у розпуці. Може лікар помилився або що. Читаю припис раз і другий, шукаю між рядками, додумуюся – нема. Хоч би тобі один маленький натяк, один незначний відхил. Нема! А прецінь повинна бути бодай одна, хоч би й легесенька горівочка, один платок ковбаси, одно мале пивце?! Нема!
Але здибав я доброго знайомого, а ще ліпшого знавця „живітних” – справ пана Зиновія. Показую йому ту карточку, щоб хоч пожалував мене бідного.
А він прочитав, головою покрутив, по животі погладився і каже : „Воно ніби незле. Але на мою думку це далеко не вистарчаюче. Раджу тобі. швейцарського сира, салямі трохи, можна флячки часами, а вже обовязково правдивого бунгутта, бо він знаменито перетирає кишки. Не вадилоб і велике пільзненське, але то вже по першім. Покищо тримайся львівського. Не вадилоб закурити два-три куби на день.
Я сяв з радости. Пригорнув до грудей л. Зиновія, наскільки його живіт на це дозволяв, і рушив на друге снідання.
А подорозі думав я зі співчуттям»: „Боже, Боже! Коли то медицина стане так високо, щоб записувати на нежит шлунка сильну з моцною, ковбасу з капустою і хоч би мале пільзненське.
Військові лікарі за Австрії були вже не далеко цього: коли вояк по кваснім молоці напився пива і трохи занеміг – записували на це „Kommodschuhe”.
Галактіон Чіпка
Минуло маже сто років, а наша медицина далі тупцює на місці. Пасувало б їй прислухатися врешті до думки пацієнта і до здорового глузду. Але ні, певно доведеться ще трохи зачекати. Лиш би вже не так довго.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
Чіпка Г. Неправильна рецепта / Галактіон Чіпка // Діло. – 1926. – Ч. 183 (19 серпня). – С. 3.
