Не доходячи до центру: вулиці Шпитальна, Котлярська, Таманська

Між Полтвою та Кортумовою горою, на пограниччі колишніх Жовківського та Краківського передмість простягається стара торгово- реміснича дільниця.

Вулиця Шпитальна, що сполучає вул. Городоцьку з Джерельною – одна з найстарших на передмісті. З ХІV ст. це була дорога до Гебрейського цвинтаря, тому й до ХІХ ст. називалась Жидівською Цвинтарною. Коли у XVIII ст. вірменський купець Богдан Доновакович заснував оселю та юридику на сьомій осаді Краківського передмістя (в околицях нинішньої вулиці Джерельної), то дорога називалась ще Богданівською. Оскільки поряд з Гебрейським цвинтарем був також шпиталь, то  у ХІХ ст. вулицю все частіше називали Жидівського шпиталю, або Шпитальною. У 1871 р. магістрат затвердив за вулицею назву Шпитальної, яка існує донині.

Більшість будинків на вулиці Шпитальній споруджено у кінці ХІХ – на поч. ХХ ст., але без особливих естетичних принад. На межі ХІХ-ХХ ст. вулиця перетворилася на суцільний базар. Винятком є п’ятиповерхова наріжна будівля, з додатковими двома поверхами на мансардному даху сучасного торгового дому «Магнус». Ця споруда зі скла і бетону є першим зразком раннього функціоналізму, вірніше конструктивізму, на львівському ґрунті.

Від парного боку вул. Шпитальної  наприкінці ХІХ ст. проклали кілька вулиць і розділили їх на парцелі під забудову. Перша з них – Котлярська, що сполучає вул. Шпитальну з вул. Балабана. Вона була прокладена і названа так у 1885 р. Раніше тут були майстерні з виробництва котлів та великий сад. Котлярством займалася родина Шранців, чиї майстерні розташовувалися також на сусідніх вулицях. У 1946-1993 рр. вулиця називалася Котельною.

Під будинком № 6 стоїть триповерхова кам’яниця в стилі історизму 1890-х рр. з нетиповим фасадом, Два ризаліти, у яких влаштовані широкі брами, завершуються аттиками з картушами. В них ще зберіглися літери «М» від імені і прізвища Менделя Майзельса, господаря будинку та лазні,яка працювала тут до 1980 – х рр. ЇЇ попередником був невеликий ставок з купальнею, який видно на цьому місці на планах міста 1870-х рр.

При вул. Котлярській,8 – триповерхова чиншова кам’яниця 1890-х родини Кранців зі стандартним декором у стилі історизму. Під центральним аттиком зберігся на третьому поверсі балкон з металевим неоренесансним поруччям. Його вишуканість підкреслюють пілястри іонічного ордеру. На першому поверсі збереглися старі металеві жалюзі та рекламні написи польською та ідіш, зокрема палітурника та торговця канцелярськими товарами Озіаша Лайба Шахта. Зараз тут кав’ярня «Штука». На початку ХХ ст. Яків Штрог провадив в кам’яниці «Гебрейську кухню», а на подвір’ї функціонувала фабрика ниток «Золотий корабель» («Zloty Okret») фірми «Цаум і Ко».

Цікаво, що у 1905-1907 рр. в одному з будинків, що на вул. Котлярській, мешкав відомий класик світової літератури, єврейський письменник Шолом-Алейхем. Тут він написав оповідання «Йосиф», «Два антисеміти». У своїх спогадах він з теплотою згадував час, проведений у нашому місті: «Львів, бачите, це вже зовсім не те, що Броди. По-перше, саме по собі місто-чистота, ширина, краса! Не надивишся. Тобто, звичайно, є і у Львові вулиці такі ж, як у Бродах, по котрих і серед літа можна пройти лише у глибоких галошах і заткнувши носа. Зате посеред міста є сад, у котрому дозволяється гуляти всім, навіть козам. Вільна країна!… . А які люди! . Мама говорить, що від Бродів до Львова, як від землі до неба…»

Шпитальну з Котлярською сполучає вулиця Таманська, що була прокладена на початку 1890-х, а назву отримала лише у 1895 р. у пам’ять заслуженої для міста родини львівської родини патриціїв Алембеків, яка вигасла у 1704 р. З 1946-го названа Таманською, від півострова Тамань, на якому в 1792 р. висадилися українські козаки Чорноморського війська на чолі з Антоном Головатим для поселення на землях вздовж р. Кубані.

При вул. Таманській, 11, поміж вулицями Ляймберга та Котлярською, в оточенні дерев, стоїть триповерхова будівля колишньої міської школи ім. Тадеуша Чацького, збудована у 1891 р. за проектом архітектора Альфреда Каменобродського в стилі історизму. Рік побудови зазначено на бічному фасаді. На чільному фасаді збереглися три герби Львова австрійського періоду. Будівля у плані нагадує літеру «П». має дві брами на чільному фасаді з боку вул. Таманської. Класні зали розташовані вздовж головного фасаду і бокових крил, у торцях яких влаштовані санвузли. Для оздоблення фасадів використані елементи неоренесансу та необароко.

У листопаді 1918 р. будинок школи був осередком опору українського війська в цій околиці. Тут розташовувалась пробоєва сотня,якою командуав хорунжий Михайло Мінчак. Сотня забезпечувала оборону центру міста з північно-західного боку і здійснювала наступальні дії на Кортумівку та Клепарів.

За радянських часів тут розташовувалася середня школа №11, потім Навчально-технологічний центр учнівської молоді. Тепер – Технологічний ліцей. Будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення з 1988 р.

Марія ЧАЙКІВСЬКА

Список використаної літератури:

1. Мельник І. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів: Апріорі,2010. – С. 109-113.
2. Офіційний сайт кав’ярні «Штука» / http://shtuka.net.ua/history/
3. Магнус /http://magnus-store.com/
4. Мандрівні зорі Шолом- Алейхема: зустріч з О. Лідовською / http://zaxid.net/news/showNews.do?mandrivni_zori_sholomaleyhema_zustrich_z_olgoyu_lidovskoyu&objectId=1265428