Відомо одинадцять фотографій Шевченка, до наших днів залишилось лише десять (дев’ять з них — у ДМШ, одна — в будинку-музеї Т. Г Шевченка в Києві). В роки юності та до заслання Тарас не фотографувався.
Перше його фото на прохання М. Дорохової зроблено 30 березня 1858 у А. Деньєра. На знімку ми бачимо поета в шапці й кожусі та з бородою. З цього фото 1860 він виконав автопортрет.
Наступне, друге фото виконано у фотоательє І. Досса у 1858 році. На цьому Шевченко без головного убору, в білій сорочці і чорному піджаку. Після смерті І. Досса з його негатива зроблено кілька відбитків у фотоательє Д. Здобнова. Художники О. Бобров, В. Касіян, С. Красицький користувалися цією фотографією при написанні портретів поета. За цим же знімком І. Рєпін 1888 зобразив портрет для світлиці в хаті, збудованій на Чернечій горі для сторожа могили Шевченка.
Третє фото, досить відоме, — в смушковій шапці й кожусі, з поголеною бородою — зроблено в квітні 1859 у того ж А. Деньєра. З цього фото Л. Жемчужніков замовив у Парижі літографський портрет (його неперевершено виконав літограф А. Муйєрон) і доставив до Петербурга. Шевченко підтвердив літографію підписом і використовував її, працюючи над останнім автопортретом. Після смерті кобзаря художники В. Мате, М. Мурашко, Ф. Красицький та ін. користувалися цим знімком для створення живописних, графічних і скульптурних портретів Шевченка. З цього ж фото І. Крамськой на замовлення П. Третьякова — засновника Третьяковської картинної галереї у 1871 році зобразив один з найкращих портретів Тараса Шевченка.
В 1859 Шевченко знову фотографувався у Деньєра — разом з своїми друзями Г. Честахівським, братами О. та М. Лазаревськими і П. Якушкіним. Лейпцігський майстер Ф. Брокгауз викадрував з цієї групи постать Шевченка і вигравіював її на сталі; пізніше і російські майстри робили з цього фото гравюри на металі, дереві.
До 1859 належить ще одна фотографія Шевченка. На ній поет зображений на весь зріст, у смушковій шапці, кожусі і з палицею. Це невелике за розміром (9 х 12 см) фото дуже рідкісне. Виконав його, очевидно, теж А. Деньєр.
Під час перебування у Києві 1859 поет тричі фотографувався у І. Гудовського. На першому знімку він сидить на стільці у білій сорочці з темною краваткою і темному піджаку (за цією фотографією художник Г. Цисс 1929 виконав портрет олією). На другому — сидить на стільці біля столу в білому полотняному костюмі з палицею в руках.
На третьому фото (погрудне) поет теж у білому костюмі з нахиленою вліво головою. З цього знімка Шевченко 1860 виконав офортний автопортрет.
До 1858—59 належить фотографія поета у темному костюмі, з якої 1859 М. Микешин зробив малюнок-портрет, репродукований ксилографією Є. Гогенфельдена у «Кобзарі» 1860, виданому коштом П. Симиренка. Цю фотографію Шевченко використав при роботі над офортним автопортретом 1860. Оригінал фото не зберігся.
Два останні знімки поета: в чорному костюмі, в білій сорочці з чорною краваткою другий знімок— разом з Г. Честахівським виконані невідомим фотографом в кін. 1860 або на поч. 1861.
Василь ГЕРЕЙ
Джерело: НА СКРИЖАЛЯХ
Що таке ДМШ?
На память про Т. Г. Шевченко
Проходять століття, минають епохи,
Вмирає людина – а скільки ще вмре?
Дивиться, життя не змінилось нітрохи,
Відтоді, як серце Шевченка замре.
Поет він був добрий і добра людина.
Та жаль, його доля занадто тяжка.
Співав про неволю, ридав як дитина,
Що вмерла колишняя Мати-Вкраїна,
Та прагнув в майбутні щасливі віка.
Майбутнє настало… Ну, що? Де ж те щастя
Для люду простого? Як був в кайданах,
Так в них залишається… Тільки не вдасться
Панам кермувати завжди на трунах!
Піднимиться воля із той домовини,
Де злодії волю сховали давно,
До пекла злочинна війна та полине,
Де бьються брати, бо це справжнє лайно!
Вставайте, раби! Заповіт Кобзаревій
Покликав вас мури в’язниць зруйнувать!
Вам досить в калюжі отой забрудненій
Едине життя своє так марнувать.
Тримайте сокири священної помсти
Та спільной громадой ідить на панів,
Хай вьється між вами Тарасовой кобзи
Гучний спів про волю, святий його гнів!
Тойді лише спільна прийде Перемога,
Коли Прапор Праці з’єднає усіх –
У Світле Майбутнє лежить ця дорога!
В сім’ї вольній новій лунає ваш сміх!