Гімназія СС Василіянок у Львові пережила, як і всі інші гімназії Галичини, три основні фази: 1) до першої світової війни; 2) між двома війнами; 3) у передвоєнний радянський період.
У першій навчальній фазі, під Австро-Угорською монархією в українських школах основною мовою викладання була українська. Оскільки гімназія СС Василіянок була класичного типу, то в ній вивчались латинська, грецька мови, а також німецька та французька. Гімназисти навчались також польської мови. Релігія була введена з 1-го по 8-й клас.
У 30-х роках проведено реорганізацію гімназії СС Василіянок у Львові. У 1932/33 навчальному році створено ІV клас гуманістичного типу замість класичного, тобто вже без вивчення грецької мови. Після закінчення ІV класу народної початкової школи учні могли переходити до 4-річних гімназій, а після їх закінчення – до дворічних ліцеїв (загальньоосвітнього, математично-природничого, гуманістичного чи класичного, а також фахового).
У гімназії було введено позашкільне виховання і навчання за допомогою самоосвітніх, наукових, спортивних гуртків, пластової організації.
У гімназії СС Василіянок були такі ж загальноосвітні предмети, як і в державних середніх школах.
Релігії навчали отці-катехити з 1-го по 8-й клас. Заняття велись на відповідному до віку рівні. У 1-му та 2-му класах вивчали катехизм християнсько-католицької релігії з підручника, складеного з питань і відповідей. У 3-му класі – наш обряд на основі підручника о. Л. Лужницького “Літургія” (1992 р.). У 4-му – історію церкви на основі Біблії Старого та Нового Завіту. У вищих школах вивчали християнську католицьку етику, згодом догматику і завершували історією української церкви. Наука релігії давала ученицям основи етичного і морального виховання як основи національного.
Оскільки гімназія протягом довшого часу була класичного типу, тобто грека і латина належали до основних предметів, латину вчили вісім років по 6 годин на тиждень, греку – по 6 годин від 3-го класу. Усі інші предмети були загальноосвітніми («загальнообразуючі»).
На першому місці стояла українська мова, яку вчили у всіх класах по 6 годин на тиждень.
У нижчих класах(1-4) загальноосвітні предмети стояли на нижчому рівні, у вищих класах майже ті самі предмети, але на вищому рівні, який готував до студій у вищих школах після складання випускного іспиту, так зв. «матури».
У нижчих класах навчання латинської мови зосереджувано на вивченні основних граматичних форм цієї мови, що була основою знання й культурного виховання. В першому класі учениці вивчали фонетику і граматику, як і впродовж другого. У 3-му – синтаксис; стилістику латинської мови, яка мала великий вилив на формування всіх індоєвропейських мов, гімназистки вивчали в старших класах. Знання словника, правильна побудова речення були на першому плані. Легші тексти в оригіналі читались у нижчих класах, у вищих – складніші. Грецьку мову вивчали від 3-го ні класу.
При вивченні обох класичних мов учителі давали основні знання культури античних народів за допомогою різноманітних відповідних підручників, ілюстрацій тощо.
Української мови як рідної навчали на основі читанок для нижчих класів (А. Крушельницького, К. Огоновського, С. Стольського), у вищих – “Зори поезії і прози” К. Лучаковського, А. Крушельницького “Український альманах”.
Історію української літератури вивчали з підручників М. Пачовського та О. Барвінського. Допоміжним підручником був “Нарис української літератури”, виданий у 1922 році, та оригінальні твори українських письменників.
Польську мову вивчали перед І світовою війною як надобов’язковий предмет, як і французьку, між двома війнами – як обов’язковий. Підручники польської мови були добре опрацьовані (читанки, граматики), художня література польських письменників видавалась у великій кількості.
Навчання німецької мови спочатку стояло в гімназії СС Василіянок на високому рівні. Викладачі (професори) вели свій предмет німецькою мовою і у такий спосіб привчали учениць говорити тією мовою. У нижчих класах звертали увагу на засвоєння принципів німецької мови за допомогою підручників, читанок. У вищих класах читали твори класиків в оригіналі. Німецьку мову вчили усі вісім років по 3-4 години тижнево.
У нижчих класах вивчали історію: у 1-му класі – історію рідного краю з підручника О. Барвінського (за Польщі треба було вчитися і польської історії); у 2-3-му класах – стародавню історію Єгипту, Ассірії, Вавілону, Персії; у 4-му – стародавню історію (від Єгипту до Греції і Риму включно). Користувались в основному підручником всесвітньої історії Ю. Чайковського. Опитування йшло шляхом колоквіумів.
Поруч з історією вивчали і географію. У нижчих класах – фізичну, у вищих – економічну й історичну (за підручниками С. Рудницького і О. Калитовського).
Навчання точних наук, тобто математики, фізики, хімії і природознавства, велось на різних ступенях гімназії. У 1-2-му класах – математика, у 3-4-му – арифметика, у 5-му – алгебра, у 6-му – тригонометрія, логарифми, у 7-8-му аналітика і тригонометрія.
Перед 1-ою світовою війною руханка (фізкультура) була надобов’язковим предметом. Під польською владою руханку визнали обов’язковою.
У 7-му та 8-му класах вивчали основи логіки та філософію.
Іспит зрілості після позитивного закінчення восьмого класу складався з письмової та усної частини. Письмова частина відбувалася в першій половині дня. Кожного дня – один предмет. А це: латинська мова, грецька, українська мова та література, математика, фізика. Письмовий предмет проходив під чітким та суворим наглядом директора гімназії, учителя предмету і допоміжної вчительської сили. Теми письмових завдань надсилала шкільна влада в конвертах, які класний керівник («предсідник кляси») відкривав перед класом на початку іспиту. Звичайно це були теми, запропоновані вчителем предмету. Письмові завдання, переглянені й оцінені вчителями й дирекцією, передавалися голові матуральної комісії. Він, познайомившись з ними, проводив усний іспит зрілості, який відбувався в ранніх і пополудневих годинах, по 4 абсольвентки-кандидатки в групі.
Усі мусили писати 5 матуральних завдань (українськаі польська мова, математика, грека, латина).
Намагання польської влади полонізувати українське шкільництво не проявлялось так сильно в приватних школах, як у державних.
Класичну гімназію у 1932/33 році трансформовано у гуманістичну, яка готувала до практичних занять, давала можливості поступити до вузів, перш за все в університет. Після закінчення 4-го класу абсольвентки складали т. зв. малу матуру з таких предметів: української і польської мов, німецької або французької, латини, історії і географії, математики або фізики.
Учні 4-го класу, або матуристки, повинні були мати 16 років. Після матури можна було записуватися до ліцею: класичного,гуманістичного, математичного, природознавчого або перейти до якогось практичного фаху. Ліцеї були організовані при гімназіях.
Після складання т.зв. великої матури абсольвентки мали змогу вступати у вузи.
Лідія САДОВА
Джерело: Пропам’ятна книга гімназії сестер Василіянок у Львові. Частина третя. “Основа”, Львів, 1995
