Портрети
12 образів Василя Стефаника презентують різні іконографічні прийоми представлення його постаті протягом 1896-1987 років. Серед них портрети, виконані сучасниками Стефаника – Іваном Трушем (1896), Михайлом Паращуком (1906), Святославом Гординським (1934), Оленою Кульчицькою (1938). Окрему групу презентують портрети, які творилися в пам’ять про Василя Стефаника до ювілейних урочистостей в радянський період, зокрема, до відзначення 100-ліття від дня народження. Відтак, побачимо твори, які вже були представлені в НМЛ раніше (на ювілейній виставці 1971 року), зокрема, це – портрети створені Василем Касіяном (1953, 1971), Семеном Грузбергом (1971), а також портрет та краєвид з хатою Василя Стефаника в Русові авторства Мар’яна Падовського (1971 р.). До образу Стефаника зверталися також Григорій Смольський (1960-ті), Іван Крислач (1971) і Маргарита Старовойт (1971). Завершує портретну галерею образ виконаний Євгеном Безніском у 1987 році. Портрети доповнено інфографікою – біографією Василя Стефаника на основі фотографій, документів, а також рукописної спадщини та епістолярію.
Історія
Своєрідним історичним обрамленням до портрету Василя Стефаника є усі найважливіші прижиттєві видання його збірок, як «Сина Книжечка» (Чернівці, 1899; Київ, 1914), «Камінний хрест» (Львів, 1900), «Дорога» (Львів, 1901), «Моє Слово» (Львів, 1905), «Земля» (Львів, 1926); перші ілюстровані збірки – «Дорога» перевидана у Львові у 1917 році з ілюстраціями Олени Кульчицької та «Твори» видані Ювілейним Комітетом у Львові у 1933 році з ілюстраціями Василя Касіяна та Миколи Бутовича; оригінальні прижиттєві публікації про Стефаника авторства Христини Алчевської (1911), Володимира Дорошенка (1921), Іванки Блажкевич (1931), а також – особисте листування Стефаника із Оленою Кульчицькою (1917, 1927, 1931) та Іларіоном Свєнціцьким, за посередництвом якого у 1935 році Василь Стефаник подарував Національному музеєві рукописи своїх новел «Сини» та «Втіха» (Воєнні шкоди). Часто доля цих історичних пам’яток служить не лише ілюстрацією взаємозв’язків Василя Стефаника із мистецькими середовищами Львова того часу, але й виступає свідченням складної історії й самого Національного музею та його зібрань протягом ХХ століття.
Ілюстрації
Своєрідним історичним обрамленням до портрету Василя Стефаника є усі найважливіші прижиттєві видання його збірок, як «Сина Книжечка» (Чернівці, 1899; Київ, 1914), «Камінний хрест» (Львів, 1900), «Дорога» (Львів, 1901), «Моє Слово» (Львів, 1905), «Земля» (Львів, 1926); перші ілюстровані збірки – «Дорога» перевидана у Львові у 1917 році з ілюстраціями Олени Кульчицької та «Твори» видані Ювілейним Комітетом у Львові у 1933 році з ілюстраціями Василя Касіяна та Миколи Бутовича; оригінальні прижиттєві публікації про Стефаника авторства Христини Алчевської (1911), Володимира Дорошенка (1921), Іванки Блажкевич (1931), а також – особисте листування Стефаника із Оленою Кульчицькою (1917, 1927, 1931) та Іларіоном Свєнціцьким, за посередництвом якого у 1935 році Василь Стефаник подарував Національному музеєві рукописи своїх новел «Сини» та «Втіха» (Воєнні шкоди). Часто доля цих історичних пам’яток служить не лише ілюстрацією взаємозв’язків Василя Стефаника із мистецькими середовищами Львова того часу, але й виступає свідченням складної історії й самого Національного музею та його зібрань протягом ХХ століття. Галерея ілюстрацій складається із кількох тематичних розділів – це, в першу чергу, підготовчі рисунки та оригінальні відбитки авторства Олени Кульчицької, Василя Касіяна та Миколи Бутовича до прижиттєвих ілюстрованих видань Стефаника 1917 та 1933 року; більше сорока творів знаних українських графіків, що працювали над ілюструванням новел Стефаника у період від 50-х до 80-х років. Більшість із них так і не стали частиною ілюстрованих видань, але залишаються цікавими самостійними образами-інтерпретаціями драматичного світу Стефаникової літератури. Серед них – ілюстрації Осипа Куриласа до новели «Новина» (1951), Івана Крислача до новели «Сини» та «Злодій» (1963, 1971), Євгена Безніска до новели «Морітурі» (1961), Богдана Сороки до новел «Палій», «Одна-однісінька», «Камінний хрест» (1971); Георгія Якутовича до новел «Суд» і «Засідання» (1978); Дарії Периколян до новел «Синя книжечка» та «Камінний хрест» (1980). Окремо представлена творча лабораторія Григорія Смольського, який створив цілий цикл ілюстрацій до новели «Вечірня година» (титульний аркуш та 7 спроб-ілюстрацій, 1960-ті), а також цикл із 25 ілюстрацій Івана Остафійчука, які були створені на замовлення видавництва «Дніпро» у 1969-1971 роках, але видані вже самим автором аж у 2015 році.Частина представлених образів вже була експонована на ювілейній художній виставці, присвяченій 100-річчю з дня народження Василя Стефаника, яка відбулася у виставкових залах історичного комплексу Національному музеї у Львові (тоді – Львівський музей українського мистецтва) по вул. Драгоманова 42 у 1971 році, було представлено 144 твори, серед яких – понад 60 ілюстрацій львівських художників. Тож цьогорічна виставка служить своєрідним продовженням традиції святкування ювілею Василя Стефаника в НМЛ.
Виставка відбуватиметься у холі та галереї головної будівлі музеї на проспекті Свободи, 20 й триватиме з 25 червня до 19 вересня 2021 року
Кураторка проекту “Василь Стефаник. ПОРТРЕТИ. ІСТОРІЇ. ІЛЮСТРАЦІЇ”, завідувачка графіки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Марія Цимбаліста
