Уже сьогодні, 7 березня 2019 року, о 16 год. у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького (просп. Свободи, 20) відбудеться відкриття виставки “Михайло Безпальків. Малярство”.
Михайло Безпальків належить до когорти українських живописців, сформованих політичними та духовними викликами епохи шістдесятників. Ці люди були як її відображенням, так і її творцями, інтелектуальними та естетичними натхненниками. Новатори у сфері модерного формотворення та експериментатори у царині колористики, вони створили унікальну художню мову своєрідного «езопового» самовиразу та художнього самоствердження.
Офіційно заборонена національна ідея знайшла свій вираз у тематиці соціальних сюжетів. Прикладом такого художнього відображення світу, його наболілих проблем, понівечених ідеалів та нестримного прагнення зберегти прекрасне та вічне, є творчість Михайла Безпальківа.
Михайло Безпальків народився 19 лютого 1939 року на Брідщині, на межі Львівської та Волинської областей, і його формування відбувалось у самобутньому діалозі культур Галичини, Волині та Полісся. У 1957–1959 рр., після закінчення ПТУ, працював бульдозеристом та екскаваторником на Харківщині. Малярську справу опановував самотужки, з власної ініціативи, навчаючись у художній студії Харківського електромеханічного заводу. На військовій службі в саперному батальйоні став старшиною. За час служби у війську тричі вступав до Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва. Врешті-решт став студентом й обрав спеціальність «Художнє моделювання одягу». Цей фах допоможе йому гостро відчувати феномени незавершеного формотворення в природній та соціальній дійсності. Ці ж якості дадуть змогу оригінально відображати стани деперсоналізації людської особи, яка під тиском політичних обставин та власного капітулянтства відмовляється від власного «Я».
Немає такої події в історичному минулому чи сьогоденні, на яке б не відгукнувся наш художник та не подав її власне митецьке трактування. Особливо цікавою є робота раннього періоду «Ветеран двох світових воєн». Очі столітньої людини та зашкарублі руки спонукають до рефлексій самопізнання та самозаглиблення – каяття. Ветеран нагадує всім про відповідальність за все, що діється в світі.
Ми – феномен Всесвіту, самозумовлені істоти, а не маріонетки чи сліпі виконавці. Нам дано знаходити у світобудові фундаментальні точки опори, що визначають його цілісність і нашу самодостатність насамперед.
Політичні репресії, утиски свободи, ерозія сумління, війна в Афганістані, Чорнобиль та проголошення Незалежності – рухаються цілими блоками великих та малих тематично єдиних робіт. Веде їх невгамовний автор, пробуджує нашу приспану думку, нагадує нам, що ми є авторами власної біографії. На нас покладена відповідальність за нами понівечену природу та трагічну репресивну політичну історію.
Михайло Безпальків особливо наголошує на неприпустимості можливого перетворення людської спільноти в натовп, а окремої особистості – в машиноподібного робота-виконавця. Гостре око самобутнього художника переконливо розвінчує нових проповідників та політичних спекулянтів.
…Гнітючих химерних образів набирають покинуті села, змарновані землі, зруйнований ландшафт…
Водночас у художника багато життєдайних та світлих робіт, сповнених любові до людини та природи. Для нього людина і тільки людина є мірою всіх речей та всіх прогресів. Якщо ми забуваємо про людину, то втрачаємо і морально-естетичний стержень світу, сприяємо його руйнуванню. Мовчазна згода нівеляції людської сутності перейде у відверте самознищення нашого великого та малого Космосу.
Михайло Безпальків – неповторний у власному трактуванні світу та місці людини в ньому. Академік Володимир Овсійчук назвав його найсоціальнішим художником епохи.
Я стверджую, що Михайло Безпальків є найвідповідальнішим митцем сучасності. Його знахідки та новації у формі, колористиці та змісті неподільні у меті –– захисті сокровенного духовного ядра людської особи, а отже і світу природи, як рукотворної, так і нерукотворної. Творчість Безпальківа апокаліптична, але водночас і трагічно оптимістична, обнадійлива, персоналістична. Художник захищає нас від машини сучасного бюрократизму, що знеособлює, та дає нам естетичні засоби самозбереження та самовідновлення. Він – автор власного художнього напряму, який я називаю «отямлюючим реалізмом».
Коли стинає до стерні
Коса спокус глобальних катаклізмів –
Ми оживемо в полотні
Твоїм отямлюючим реалізмом!
Михайло Безпальків – неповторний мислитель та художник, філософське начало його творчості надає художнього напряму митецьким образам та визначає естетичні критерії малярських новотворень.
У побуті Михайло Безпальків – відкрита та щира людина, має багато друзів. Майстерня художника є своєрідним інтелектуальним клубом, що об’єднує людей різного віку та фаху. Михайло вражає високим рівнем працездатності та невгамовним молодечим запалом. Його надбання є відображенням сутності нашої епохи, її суперечностей, розчарувань та незламних надій.
Проф. Ігор ДЕРЖКО
