Палаци і замки, храми і паркові ансамблі, мальовничі руїни фортець і магнатські резиденції, міста і села понад 150-річної давнини… Усе це постає перед нами в картинах польсько-білоруського художника ХІХ століття з дивовижним іменем — Наполеон Орда. Завдяки його, без перебільшення, мистецькому подвигу, ми можемо побачити те, що втрачено назавжди і безповоротно.
Чимало світових знаменитостей, відвідуючи Рівненщину в ХІХ столітті, залишили не дуже приємні спогади про наш край. Але цей чоловік, подорожуючи понад 150 років тому історичною Волинню, у часи дофотографічні, залишив нам “відчинене вікно” в наше минуле у вигляді своїх унікальних малюнків. Він здійснив грандіозний художній проєкт ХІХ століття, рівного якому історія не знає. Увага до імені Наполеона Орди оживилась у середині 1990-х, коли виявилося, що деякі видатні пам’ятки старовини залишилися тільки на його малюнках.
Бунтар, емігрант, художник
Художник, завдяки якому ми нині знаємо, як виглядав наш край у ХІХ столітті, народився у 1807 році в селі Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії (тепер село в Івановському районі Брестської області Білорусі). Батьком Наполеона Матеуша Тадеуша був інженер Михайло Орда, який походив зі збіднілого татарського роду, пращури якого ще під час правління Вітовта переселилися із Золотої Орди. Матір – відома піаністка Жозефіна Бутримович – походила з роду пінської шляхти, була донькою пінського старости Тадеуша Бутримовича. Нарікши первістка ім’ям великого корсиканця, батьки наче напророчили йому долю бурхливу і незвичайну.
Багатогранно обдарованому Наполеонові Орді (художник, музикант, композитор, літератор, педагог) випало на життєвому шляху спізнати і романтичні захоплення, і військові баталії, і тюрми, і вигнання… За участь у листопадовому повстанні 1831 року 24-річного Орду нагороджено вищою відзнакою Польщі — золотим хрестом “Virtuti Militari”. А від царського російського режиму за це ж був переслідуваний.
Після придушення повстання емігрував під чужим іменем до Європи й оселився в Парижі. Шляхи його мандрів пролягли через Австрію, Швейцарію, Італію, Францію, Португалію, Німеччину. Більша частина його життя — це 13 великих подорожей, головними супутниками в яких були планшет, олівець і фарби. Побачене залишалося на численних малюнках Наполеона Орди, бо малювання стало справою усього його життя. Саме тоді, в 1840-1844 роках виконав він свої перші 89 унікальних архітектурно-пейзажних замальовок у Європі.
Знадобилися уроки відомого майстра архітектурного пейзажу П’єра Жерара, в якого навчався у Парижі.
Наполеон Орда встиг попрацювати навіть директором Італійської опери в Парижі, одружився… І лише, коли в 1856 році цар Олександр ІІ оголосив амністію революціонерам, залишивши сім’ю в Парижі, повернувся на батьківщину. Було художнику тоді 49 років. Повернення було принизливим. Родовий маєток після смерті матері конфіскували за участь Наполеона Орди в повстанні, а йому дозволили лише орендувати колись рідне обійстя.
У 1866 році знову арешт за підозрою в участі в повстанні 1863-1864 років. Ув’язнення у Кобринському тюремному замку. Але і там художник знаходив можливість малювати.
У 1867 році Наполеона Орду засудили до заслання у віддалені губернії Росії. Однак завдяки старанням дружини і допомозі посла Франції вирок скасували. Натомість царська влада позбавила художника навіть права оренди і мешкання в родовому маєтку. У царській Росії до останніх днів свого життя Наполеон Орда вважався неблагонадійним. У 73-річному віці художника звинуватили в шпигунстві.
У музеї Наполеона Орди зберігається документ “Дело стола канцелярии Минского губернатора “О лишенном прав дворянства Наполеона Орды, занимающемся черчением планов городов, отправляемых за границу”. У справі є рапорт начальника жандармського відділу про те, що “Наполеон Орда ведет замкнутый образ жизни и все время занимается рисованием чертежей, которые отправляет в Англию и Германию и получает за это большие деньги”.
З особистим життям не склалося
Особисте життя художника було не надто вдалим. У Парижі в 1843 році він одружився з француженкою Ірен Багле. У 1844 році у подружжя народився син Вітольд. Однак, коли Наполеон Орда повертався з еміграції на батьківщину, його родина залишилася у Франції. Чи то молоду дружину мало вабила перспектива поміняти Париж на Полісся, чи з яких інших причин, хтозна… У 1870 році син Орди Вітольд переїхав на батьківщину батька і одружився на польці Леонтині. У них народився син Едуард — рідний онук Наполеона Орди. Проте дідові так і не довелося побавитися з онуком. Хлопчик дожив лише до трьох років. Невдовзі померла і невістка Орди матір Едуарда Леонтина. Було їй всього 25 років.
Відтак, у Наполеона Орди не залишилося прямих нащадків. Хоча родина була чималенькою. Його чотири сестри дожили до глибокої старості. Мали дітей і онуків. Далекі нащадки представників роду Орди живуть і нині.
Рівненщина у замальовках Орди
Уперше Наполеон Орда відвідав Західну Волинь у 1862 році. Тоді з’явилися його зображення старовинних замків у Корці, Олиці, Дубні, Рівному, Луцьку, Вишнівці, Ізяславі. Удруге на Волинь навідався в 1870-х роках. Природа й історія України справили на нього таке враження, що він вирішив створити серію замальовок нашого краю. Волині присвячено більшість робіт, виконаних у 1862-1874 роках. Донині збереглося 177 малюнків.
Складно перелічити, де тільки не малював на Волині Орда — це замки і палаци в Антонінах, Губкові, Дубні, Ізяславі, Клевані, Корці, Великих Межирічах, Острозі, Рівному, Славуті, Тайкурах, Арестові, Тучині. У найвіддаленіших куточках краю вишукував художник цікаві об’єкти, зображаючи їх часто в зовсім несподіваних ракурсах.
Від багатьох з цих пам’яток нині не залишилося й сліду. Ми можемо побачити їх лише на картинах Орди. Хоча на них передано найтонші архітектурні деталі, їх не можна назвати звичайними копіями. Вони сповнені невловимої романтики і невимовної ностальгії за минулим.
Подорожуючи Рівненщиною 1862-1876 років, Орда створив цикл рисунків, зокрема, зображаючи родовий палац Любомирських у Рівному та палацик на “Гірці”, які до наших днів не дожили. Відомі, наприклад, три зображення Орди рівненського великого палацу Любомирських. Завдяки ним ми можемо нині уявити, як виглядав сам палац у середині ХІХ століття і та місцина, де він розташовувався. Як відомо, це теперішня рівненська “Лебединка”.
Відомий малюнок Наполеона Орди, на якому зображено пізнішу рівненську резиденцію Любомирських у Рівному — палацик на “Гірці” (теперішній парк імені Шевченка). Це єдине зображення цієї будівлі середини ХІХ століття. До речі, ксерокопію оригіналу малюнку із Краківськоно Національного музею привезла до Рівного відома рівненська дослідниця, професорка архітектури і завідувачка кафедри середовищного дизайну НУВГП Ольга Михайлишин. У середині 1990-х пані Ольга передала ксерокопію малюнку до музею парку імені Шевченка, де його вперше побачили рівняни.
Зображаючи архітектурні об’єкти Волині, Наполеон Орда намагався передати все побачене з топографічною точністю, відобразити стилістичні особливості комплексу чи будівлі. Таким є, наприклад, малюнок замку XIV століття у Новомалині Острозького району.
Кілька робіт Наполеон Орда присвятив й самому історичному Острогу. Причому малював не лише Замкову гору, руїни замку і Благовіщенського собору. Міські краєвиди також знаходимо на його малюнках. У 1876 році художник зобразив руїни Острозького єзуїтського колегіуму з костьолом. Це була найбільша єзуїтська будівля в краю, заснована в 1624 році. У 1875 році комплекс розібрали на будівельний матеріал.
Розуміючи, що від таких руйнівних процесів, спричинених де часом, а де й людським фактором. не застрахована жодна пам’ятка, Наполеон Орда планомірно фіксував їх на своїх малюнках. Натрапивши на унікальний фортифікаційний ансамбль, збережений в автентичному стані, художник намагався детально передати всі особливості стилю забудови, фактуру будівельного матеріалу, навіть тип місцевості.
У Краківському Національному музеї зберігаються цікаві малюнки із зображенням фрагментів Дубенської фортеці.
Особливо цінні малюнки споруд, які не дожили до нашого часу — палацові комплекси у Рясниках, Тучині. Тайкурах, Воскодавах, Бочаниці, Дермані, Варковичах, Плоскій.
Унікальні альбоми художника
У 1873 році Наполеон Орда власним коштом видає у Варшаві першу серію “Album widokow historycrnych Polski” (“Альбом історичних краєвидів Польщі”). На обкладинці альбому — рідне помістя у Вороцевичах. Напис під назвою передає невимовну тугу художника за назавжди втраченою (а радше, відібраною) малою батьківщиною: “Власність роду Орд упродовж 300 років до 1831 року — незабутня і дорога автору”.
Альбом мав шалену популярність, і на виручені кошти художник згодом видає ще вісім альбомів зі 260-ма малюнками-літографіями. А літографував їх за дорученням Орди блискучий майстер літографії Алоїз Місерович у літографічній майстерні Максиміліана Фаянса у Варшаві. Художник систематизував свої малюнки, виокремивши кожну з губерній у папку. Волині призначалося дві папки. Автором коментарів під ілюстраціями польською і французькою мовами був сам Наполеон Орда. Високо оцінив працю Орди відомий польський письменник, історик і художник, який тривалий час мешкав на Волині, Юзеф Ігнаці Крашевський: “Ці краєвиди — єдине такого роду зібрання. Не знаю людини, яка спромоглась би на щось подібне. Ми насолоджувалися, розглядаючи їх та згадуючи рідні місця. Дякую вам за цю видатну працю. Якщо альбом ще поповниться, як ви обіцяєте, то буде щасливо завершене ще одне величезне завдання, яке багато кого спокушало, але якого ніхто не зміг виконати”.
Його творча “гора”
Своє творче і життєве кредо митець висловив так: “Хто хоч пригорщею землю носить, той зможе насипати гору”. Він невтомно “носив” свої мальовані “пригорщі” з багатьох країн світу, і вони складали його гору неперевершених замальовок, у яких ніби зупинився час. Вони були документально точним і водночас романтично-образними. Завдяки ним ми нині можемо зазирнути в дофотографічне минуле нашого краю, дізнатися, як виглядали місця, яким долею судилося зникнути назавжди.
Неможливо в повній мірі уявити історію української архітектури без аналізу творчої спадщини Наполеона Орди. Бо нерідко його малюнки є єдиними документально-мистецькими свідченнями існування давніх архітектурних ансамблів. Тому спадщина Наполеона Орди викликає такий великий інтерес у сучасних реставраторів та істориків архітектури. До речі, чимало малюнків художника було використано під час підготовки проєктів реставраційних робіт у багатьох архітектурних пам’яток України: Андріївської церкви в Києві, костелу Івана Предтечі в Білій Церкві, фортеці в Кам’янці-Подільському, замків у Дубно та Острозі.
Свої малюнки олівцем Орда підфарбовував аквареллю та використовував техніку сепії (тонування у коричневий колір; зараз світлини кольору сепії асоціюються зі старовиною).
Під кожним малюнком художник подавав не лише назву місцевості або архітектурної пам’ятки, але й пояснення щодо власників споруд.
Дослідники вважають, що творча спадщина Орди нараховує понад 2 тисячі малюнків. До наших днів дійшло лише трохи більше тисячі. Оригінали їх зберігаються в Національному музеї Кракова (найбільше — 977) і Національній бібліотеці Варшави, альбом акварелей є в бібліотеці імені Стефаника у Львові.
У останні роки життя художник продовжував подорожувати і малювати. Тяжко захворівши, аби не завдавати клопоту рідним, лежав в одному з шпиталів Варшави, де й помер у 1883 році у 76-річному віці. За заповітом поховали його на батьківщині в родинному склепі в містечку Іваново. Тут стоїть йому пам’ятник. У 1980-і роки під час забудови на місці старого римо-католицького кладовища могилу митця в Іваново було знищено.
У 2007 році 200-річчя з дня народження Наполеона Орди внесено в список пам’ятних дат ЮНЕСКО на знак визнання внеску художника в світову культурну спадщину.
Повстанець, композитор, літератор і художник Наполеон Орда залишився в історії чотирьох країн – Польщі, України, Білорусі, Литви – як творець неповторного світу, в якому поєдналися реалістичні деталі й романтичний дух історії. Дивовижний художник і невтомний мандрівник, що сходив сотні кілометрів, щоб не дати канути в Лету архітектурним творінням, приреченим часом і людьми до руйнації і забуття. Наразі невідомо, коли точно і як довго перебував Наполеон Орда на Рівненщині, де зупинявся, з ким спілкувався. Однак він залишив нам унікальну можливість зазирнути в наше далеке минуле і заповнити певні прогалини в цікавущій історії нашого краю.
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетроРитм
