Намісник Галичини, друг австрійського імператора Франца Йосифа й ініціатор побудови палацу Потоцьких у Львові Альфред Юзеф Потоцький мав двох синів – Романа й Юзефа Миколая. Другий з них, хоч і народився у Львові (8 березня 1862 року), усе ж успадкував маєток у Антонінах, що на сучасній Хмельниччині. Між іншим, Юзеф Миколай Потоцький мав досить цікаву біографію і екзотичні, як нам сьогодні може видатися, захоплення – часто бував на сафарі у Африці, відвідував Індію і ін. Що головне – це все він досить детально зафіксував. Відтак пропонуємо заглянути за лаштунки його подорожі до Єгипту й ближче познайомитись із цим незвичайним та дуже колоритним уродженцем Львова.
Чому Єгипет?
У країну фараонів сьогодні їдуть щоб подивитися на спадщину однієї з найдавніших в історії людства цивілізацій, а також – щоб поніжитись на сонечку. Юзеф Міколай Потоцький, плануючи власну поїздку до цього віддаленого куточка, мав дещо інші цілі. Зокрема, він хотів купити у Єгипті арабського жеребця для свого табуна у Антонінах, а володів, треба сказати, вражаючими кіньми. Їх виглядом та походженням захоплювали різні відвідувачі його маєтку.
Лоукост до Єгипту
Під саму завісу ХІХ століття, у 1890 році, Юзеф Міколай Потоцький попрощався із Європою й вирушив у тривалу подорож Далеким Сходом (з Єгипту все лише розпочиналося). Його супроводжували доктор Шуцький та стрілець Стефан із Антонін. На англійському поромі троє мандрівників борознили лагідні хвилі тихого і спокійного моря і так дісталися до “чорного” континенту.
Перші враження
“Плоска смуга жовтого піску, декілька дрібних пальм, білі споруди міста на віддалі […] все залите гарячим, золотим блиском південного сонця” – таким африканський континент постав перед зором Юзефа Миколая Потоцького, який його вперше відвідав. Подорожні прибули в порт Александрії, а довше затрималися у Каїрі. На думку представника роду Потоцьких, саме оригінальні види стародавнього Єгипту і здатні найбільше вразити новизною людину, яка прибула на африканські терени з Півночі.
У пошуках арабського жеребця
У Каїрі Юзеф Потоцький провів декілька тижнів. Безумовно, що він оглядав туристичні принади міста та околиць. Однак, основна мета його перебування там – це пошук арабського жеребця для свого табуна у Антонінах. Потоцького супроводжував у незвіданому краї англієць Блант – мандрівник, з яким вони познайомились у Антонінах, коли останній приїжджав дивитись на арабських коней Юзефа Миколая. Потоцький характеризував Бланта як орієнталіста, великого арабомана й фанатично закохану у арабських скакунів людину. Останній мав чудових коней в Англії, але проживав останнім часом в околицях Каїра – у виліпленому з глини будинку на межі пустелі й цивілізації, відрікшись європейського одягу і традицій, кочуючи й постійно перебуваючи в оточенні арабів, навіть їв пальцями – на східний манер. Юзеф Миколай навіть назвав того англійським Еміром Жевуським.
Блант провів Потоцького до усіх знаних у Каїрі власників табунів і стайнь, познайомив його із багатими пашами й арабськими торговцями, навіть звів із бедуїнами. Кінно вони їздили пустелею і спілкувалися з шейхами та бедуїнами, які прибули в околиці Каїру із глибин Аравії. Ці “сини пустелі”, як їх назвав Потоцький, радо вітали відвідувачів та гостинно приймали тих у своїх наметах. Усі вони добре знали Бланта і хоч ненавиділи англійців, але його шанували. Попри всі зусилля, арабського жеребця для Юзефа Потоцького тоді так і не вибрали. Останній переконався, що в Єгипті та Туреччині знайти хорошого коня непросто і за ним варто їхати в Індію, куди на ринки арабські торговці кожного року привозять десятки тисяч коней. Там, у Калькутті, Потоцький пізніше і придбає собі одного гнідого арабського жеребця у Антоніни.
Мисливські записки
Окрім коней Юзеф Миколай Потоцький дуже любив полювання. Для останнього він не мав достатньо часу у Єгипті. Щоправда, деякими спостереженнями і досвідом там збагатився. Скажімо, прийшов до висновку, що велика звірина у тих краях не водиться, а також – про багатство долини Нілу на різноманітне птаство. Між іншим, Юзеф Миколай також бачив як виглядає полювання на шакалів. Ці тварини облюбували піраміди, розташовані біля Гізи. Вони ховалися у щілинах і тріщинах, які з’являються у цих монументальних сторожах таємниць минулого. Вночі ж виходять зі своїх сховків і полюють чи шукають воду. Місцеві мешканців відстежили звички шакалів і навчилися виганяти їх на озброєного мисливця. Юзефу Потоцькому вдалося побачити двох шакалів і рись, але активної участі у полюванні він не брав через брак часу і переїзд до Індії.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Ковальчук В. Цукор коштував удвічі дорожче за м’ясо // Zbruč, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/43474
- Яцечко-Блаженко Т. Граф Потоцький – депутат, мандрівник, цукровар // Хроніки Любарта, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.hroniky.com/news/view/17763-hraf-pototskyi-deputat-mandrivnyk-tsukrovar
- Potocki J. Notatki myśliwskie z Dalekiego Wschodu. – Warszawa, 1896. – С. 1 – 9.
