В неділю, 31 березня 2019 року, о 15.00 у гостинному Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського (вулиця Листопадового Чину, 11) відбудеться мистецький вечір, у якому тісно переплетуться музика і живопис. Тут ви побачите результат творчого експерименту, у якому музика стала імпульсом для створення картин.
Протягом місяця митці збиралися разом, обирали емоційні стани, які їм було б цікаво втілити, музиканти виконували твори, які якнайкраще відображали саме ці стани, а художники імпровізаційно створювали картини, трансформуючи звук у колір. Тож на концерті ви почуєте саме ті твори, які виконувалися під час зустрічей, разом із картинами. Особливістю експерименту є цілковита свобода вибору технік та засобів.
Місце для проведення події було обране не випадково — адже творчість Олекси Новаківського відома своєю “музикальністю”. “В кожному своєму творові стараюся шукати музики… Під час малювання чую цілі симфонії. Тоді хотів би я віддати свої візії в милозвучних гамах, чистих тонах, в глибокім акорді.” Також завідувач музею Ірина Різун розповість про те, як сам Новаківський передавав емоції через колір.
“Намалюй мені звук!” – це проект, придуманий та здійснений командою митців арт-простору Intermezzo. А що це за простір я вам розповім у казочці про мрійників: В одній чарівній країні, в одному прекрасному місті жили собі митці. І були поділені вони на окремі клани. Була у цьому місті вежа музикантів, лабіринт художників, катакомби акторів та інші цікаві будівлі. Кожен клан пильно слідкував, щоб його традиції і канони незмінно передавалися з покоління в покоління. І рідко спілкувалися між собою клани, адже кожен був зосереджений на прагненні до власної досконалості.
І жили у цьому місті кілька мрійників. І мріяли вони про те, щоб мистецтва у місті було багато-багато, щоб воно було вільним і сміливим. Вони мріяли, щоб музиканти нарешті спустилися зі своєї вежі, зазирнули в гості до художників та разом з акторами створили щось нове, свіже та неймовірне.
І ось зібралися мрійники на чарівній галявині, де не було зачинених дверей і огорож, де кожен міг прийти і приєднатися, де не було невпинного критичного ока їх кланів, де врешті можна було творити в задоволення. І тішились митці, і надихали один одного, і дивувалися, як радісно творити, і змінювали своє місто, і несли світло і добро. Тож, до зустрічі!
Світлана ПОЗДНИШЕВА
