У середині 1920-х років здивувати вибагливу львівську публіку, тим більше розраховувати на її регулярну прихильність, стає справою дедалі важчою… Безліч кінотеатрів із найкращими світовими прем’єрами, на будь-який смак та кишеню, мистецькі (і не тільки) кабаре, маріонеткові шоу, ревю… Все це шаленим, цілодобовим калейдоскопом робило розваги …міською буденністю. Отже, існувала потреба постійного пошуку нових, небачених досі, модних у світі забав…
Новий, популярний у світі, різновид відпочинку – дансинг, запропонував городянам “батько” львівського шоу-бізнесу Францішек “Франц” Мошковіч (1873-1939) – власник мегапопулярних кав’ярень, ресторацій, кабаре у Варшаві, Кракові, Львові…
Із занепадом колись популярних львівських кабаре “Багатела” і “Семафор”, власник Францішек Мошковіч, потураючи смакам своїх гостей й слідкуючи за тим, що модно у світі, відмовився від утримання трупи кабаре і зробив ставку на музичну програму. Новим оловним козирем “Багателі” став елегантний, безкоштовний дансинг, який відкрився 1 вересня 1925 року.
Основою трупи були танцюристи й співаки, що змінювалися кожні кілька тижнів. До складу входили й коміки, але вони вже не були родзинкою вечорів… Мошковіч вміло рекламував заклад як “родинний дансинг” й “рандеву елегантного світу”.
Львівські вишукані дансинги почали у ті часи приваблювати клієнтуру, яка шукала розваг біля багатого столу або у танцях. У 1920-х роках публіка, здебільшого, ще воліла насолоджуватись шоу сидячі за столом, аніж бути його активним учасником…
На початках програма повинна була сприяти травленню й не вимагати зосередження, з часом, до танцю повинен був заохочувати добрий джазовий оркестр із репертуаром, схожим на американський…
Із початком 1930-х років джаз-бенди витіснили традиційні сентиментальні вальси, польки та кадрилі, тепер танцювали шуммі, фокстрот, чарльстон, танго, бостон… Танці під джазову музику були символом міжвоєнної епохи.
В другій половині 1920-х Мошковіч відремонтував залу, прикрасив її барвистими драпіровками, подбав про відповідне освітлення, яке б створювало інтимну атмосферу… При нагоді він повернув закладові його колишню назву “Казино де Парі”.
Згодом Францішек Мошковіч відкрив дансинг і в кав’ярні “Варшавська” (на старій площі Смольки – нині генерала Григоренка), а його почали наслідувати інші львівські ресторатори… Модними були танцювальні майданчики у кав’ярнях та ресторанах: “Де ла Пе”, “Лувр”, “Бельмонт”, “Богема”, “Палас де Данс Брістоль” Зигмунта Зенгута…
До львівських дансингів у міжвоєнний період з гастролями приїжджали найкращі джаз-бенди світового рівня. Наприклад, відомий “Польський джаз-бенд” (Polski Jazz-Band) Зигмунда Карасінського, Шимона Каташка й Альфреда Мелодиста – майстра гри на пилі. Родзинкою відновленого “Казино” був чудовий джаз-бенд Зигмунда Хаймана і Юліана Фронта, що мав славу однієї з найкращих груп Парижа…
Однією з передвоєнних особливостей були трансляції з танцювальних закладів, найчастіше із “Казино де Парі” та “Брістолю”, що були постійним елементом львівських радіопрограм…
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://www.rp.pl/ , http://www.ji.lviv.ua/ , http://audiovis.nac.gov.pl/
