Історія не любить емоцій, проте, інколи, обуренню від нашого ставлення до власної минувщини немає меж… Вже багато десятиріч освячена земля посеред сучасного міста є осквернена нечистотами. На місці, де ще два сторіччя тому знаходився один з найстаріших у Львові, найбільший храм Галицького передмістя – Богоявленська церква, діяли …громадські туалети…
Парохіяльна церква Богоявлення Господнього згадується вперше 1386 року. Стояла вона на місці, де вулиця Фредра збігається з вулицею Князя Романа (давньою – Баторія), на ділянці, що були між двома потоками, Пасікою й Сорокою.
Вже 1546 року згадується при церкві школа – найстарша з відомих нам у Львові. Пізніше братство утримувало також й шпиталь. При храмі існувало братство, що дістало статут 1591 року, належало воно до заможніших і вело широку діяльність.
Подібно як на інші церкви східного обряду, так само й на церкву Богоявлення напав і замкнув її 1584 року латинський архієпископ Соліковський, щоб присилувати православних до нового календаря…
При цій церкві був великий цвинтар, що займав ділянку сучасної забудови (Князя Романа,№ 36-42) на ньому, зокрема, була могила, в якій поховали козаків, що загинули під час штурму Кармелітського монастиря. Історик Францішек Яворський 1911 року описував події 1648 року: “Земля там настільки закривавилася, що ще до недавніх часів грунти навіть мали офіційну назву Кровисько”… На цвинтарі був сад зі слив, груш, яблунь, поруч стояв будинок священика. Цікавий факт – на церковній парцелі був бровар, в якому варили пиво й горілку на потребу шпиталя. Братство мало також майстерню домовин; продавало їх на передмісті…
Церква Богоявлення не раз зазнавала пожеж та руйнувань разом із незахищеним Галицьким передмістям. Розлючений невдалим штурмом львівського Середмістя 1695 року кримський хан Селім І Гірей наказав її спалити разом передмістям…
Лише 1711 року було відбудовано нову дерев’яну церкву, яка простояла до 1800 року й була розібрана за розпорядженням австрійської влади. Ділянка перейшла у приватні руки – був тут заїзд Криницького, 1875 року купив його Крижановський. Новий власник почав ставити нову кам’яницю, й під час копання ровів під фундаменти натрапив на давній церковний цвинтар та велику могилу, в якій знайдено багато людських кістяків, кусень козацької шаблі, кілька наконечників стріл і списів…
Знайдені предмети було передано до музею Любомирських (тепер Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника)…
На цьому місці було закладено сквер, в якому потім влаштували підземні туалети… У сквері збереглися дві старі циліндричні афішні тумби.
Навпроти будинку на вул. Князя Романа, 38 встановлено камінь з написом на чорній плиті “Тут буде споруджено пам’ятник козакам, що полягли при визволенні Львова 1648 року під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Камінь поставили козаки Зеник, Богдан, Тарас, Юрко”.
Використані джерела :
http://www.pohlyad.com/ , http://postup.brama.com/ , http://uk.wikipedia.org/ , http://lviv.ridne.net/
