Путіну – кровожерливій істоті, якій Міжнародним кримінальним судом в Гаазі призначений ордер на арешт, – мали би бути знайомі деякі очевидні історичні паралелі. Зокрема ті, які відтворені у сатиричному жанрі графіки видатним українським мистцем Віктором Цимбалом (1901 – 1968) одразу після завершення Другої світової війни.
Як любителю Сталіна, Путіну годилося би ознайомитися, як виглядатимуть поширені у світовому медійному просторі «орієнтовки» на його затримання як «ворога людства № 1 і найбільшого воєнного злочинця» сучасності.
Московська захланність є генетично вмотивованою, про що свідчить карикатура «Где стала русская нога, там русская земля». Позиціонуючи себе як великого полководця, кремлівський покруч уже не здатен приховати свій бандитський «паспорт», як це зображено в алегоричному сюжеті «Суть і вигляд».
Московська церква – один із спецпідрозділів кремля, носій мороку та інструмент залякування «вірноподданого насєлєнія». На цю тему – рисунок В. Цимбала «Екзарх Компраха: «Дайош Господи …дайош» .
Алегорія збірних психологічних властивостей кацапа, через афористичну модель такого собі Козьми Пруткова, детально розкрита в карикатурі «Жорстоке, пузате, величезне, мохнате, розсілось, розляглось, давиться а жере».
І як нутро «московської душі» – мікс брехні та цинізму – візуалізовано у творі «Ангел миру».
Лише кілька творчих штрихів до теми трибуналу над «спецоператором № 1», якого вже чекають у Гаазі.
Публікацію підготував Роман ЯЦІВ
за матеріалами видання «Цимбал. Карикатури / За редакцією Богдана Певного; вступна стаття Івана Кейвана. – Нью-Джерсі, 1981.
