30 червня 1941-го у в’язниці міста Перемишляни, що на Львівщині, чекісти стратили священника УГКЦ 52-річного Олексія Боднара. Вирізали на його тілі хрест та посипали його сіллю, розповідає gazeta.ua.
Чоловік народився 1889 року в селі Торгів на Львівщині. Закінчив Львівську греко-католицьку духовну семінарію, а висвячення на ієрея прийняв за часів Першої світової війни. Служив управителем парафій у декількох селах.
1921 року почав виконувати ті ж обов’язки у селі Боршів. Викладав релігію в місцевій школі, водночас активно займався національно-просвітницькою діяльністю – замовляв до села українські книги та часописи. Цим викликав незадоволення з боку поляків, але вони не протидіяли. Пізніше Олексій Боднар створив у селі осередок Українського Католицького Союзу. Організація прагнула підтримувати всебічний розвиток українського народу в християнському дусі.
1932 року Боднар відгукнувся на прохання митрополита Андрея Шептицького зібрати допомогу бідним та безробітним, а 1938 року Шептицький призначив священника куратором освіти Перемишлянського деканату.
Незабаром розпочалася Друга світова війна. Західну Україну окупували радянські війська, а спецслужби розпочали переслідування Греко-католицької церкви та усіх активних проукраїнських діячів. Уже 1941 року, із наступом німців на СРСР, переслідування та арешти змінились масовими розправами. Отця Боднара попередили про небезпеку та порадили сховатися, але він відмовився і сказав, що не вчинив нічого злого.
26 червня його арештували та кинули до в’язниці НКВД в Перемишлянах. Катували 4 доби, а після того розстріляли разом із іншими в’язнями. Німецька адміністрація дозволила доставити тіло отця до Боршева, де 1 липня 1941 року його поховали.
Наталка РАДИКОВА
