Під час реконструкції дороги Жовква – Камянка-Бузька археологи НДЦ «Рятівна археологічна служба» дослідили сім давніх поселень та віднайшли тисячолітнє горно.
Загалом найбільш вагомі знахідки на ділянці датуються раннім залізним віком та належать висоцькій культурі (ХІ-VІІІ ст. до н.е.). У розкопах знайшли залишки 15 об’єктів, переважно господарських споруд, та велику кількість предметів цього часу (ліпний посуд, знаряддя з кременю).
Як повідомляє пресслужба НДЦ «Рятівна археологічна служба», один з найцікавіших об’єктів, за словами науковців, – залишки залізоплавильного горна, вік якого понад тисячу років. Його археологи зафіксували на узбіччі нової дороги, під час археологічного нагляду на будівельних роботах на поселенні Блищиводи-6. Завдяки чисельним знахідкам уламків посуду, горно датували VІІІ-ІХ ст. Його залишило населення слов’янської райковецької культури, яку в нашому регіоні пов’язують з племенами ранніх слов’ян – дулібами та білими хорватами.
У результаті досліджень на поселенні Блищиводи-6 вдалось розкрити непогано збережену плавильну камеру з каналом для витікання шлаку. Своєрідною рисою саме цього горна, розміром – 1 х 0,8 м, було використання як каркасу для вихідної труби частини горщика або глека діаметром 20 см, обмазаного поверх товстим шаром глини, що була перепечена до яскраво червоного кольору. Так робили, аби запобігти викришуванню і обвалу горна.
Дорога між містами Жовква та Кам’янка-Бузька (давня назва – Кам’янка-Струмилова) була частиною одного з найдавніших історичних торгівельних шляхів, які вели з Галичини на Волинь, а у ХV-ХVІІ ст. тут проходила північна ділянка великого «Чорного шляху» – караванної дороги, яка починалась на землях Османської імперію та вела через Поділля, Галичину і Волинь до Перемишля і Замостя. Напрямок дороги, що проходив повз села Сопошин, Блищиводи, Зіболки, Воля Жовтанецька та Батятичі, простежується за картографічними матеріалами починаючи з кінця ХVІІІ ст. На цих картах можна бачити густу мережу хуторів, які нині вже не існують.
Наталка РАДИКОВА
