Будівля на вул. Короленка, 7 у Львові не є традиційним пунктом зацікавлення екскурсоводів, проте має дуже особливу історію, відому з різних точок зору різним спеціалістам. Виняткове значення для української громади Львова вона набула в роки фашистської окупації. В ці роки координатором мистецького життя у Львові був Український Центральний Комітет (УКЦ або “Централя”, головою якого був Кость Паньківський), який допомагав організаційно і матеріально студентам, акторам і мистцям, патронував мистецьку освіту (музичну, образотворчу, акторську, хореографічну), концертне виконавство Галичини через Інститут Народної Творчості (ІНТ), провадив видавничу діяльність. Очолював роботу ІНТ український хоровий дириґент, педагог, громадсько-музичний діяч, священик Северин Сапрун – випускник Віденського університету (теологічний факультет) та консерваторії (клас скрипки і фортепіано), Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові (клас скрипки Є. Перфецького), Львівської духовної семінарії.
При УКЦ діяли об’єднання праці українських правників, концертне бюро, відділ культурної праці, музичний кабінет, оркестр мандоліністів, капела бандуристів, легендарний Український національний хор під орудою В. Осташевського та інші численні культурницькі інституції й виконавські колективи.
При ІНТ була організована заочна образотворча студія з теоретичним і практичним курсом занять, де викладали знані українські мистці і теоретики малярства: О. Кульчицька, В. Свєнціцька, М. Єршов, О. Курилас, С. Литвиненко, А. Малюца, М. Михалевич.
Тут же діяла Студія Танку, де проводилось вивчення класичного танцю, (викладач – Р. Геринович), характерних і танців різних народів (А. Ярославців) і навчання українських народних танців (О. Заклинська). Випускниця знаменитої школи сучасного танцю Василя Авраменка Оленка Гердан-Заклинська для потреб курсу уклала підручник «Українські народні танці» на підставі хореографії різних етнічних регіонів України.
У цій же будівлі було зорганізовано декораційну майстерню для оформлення сільських сцен, майстерню театральних костюмів для драматичних гуртків на провінції. Крім того Музичний Кабінет ІНТ відкрив студію гри на бандурі під проводом фахових і кваліфікованих сил.
У складні і страшні часи в будівлі діяв також “Театр малих форм”. Цей театр легкого жанру працював з 1940 р. при Обласному будинку народної творчості, який заснувала радянська влада у 1939 році у приміщенні польського театру “Гвязда”. Згодом був реорганізований у театр “Веселий Львів”, що ставив перед собою далеко не просте завдання: “Запрягти з однієї сторони авторів до воза муз, щоб відгукнулись на теперішність, дати з другої сторони львівській публіці актуальний, і передовсім мистецький репертуар”. Його репертуар – гумор, сатира, скетчі, естрадні вокальні та інструментальні сольні та ансамблеві номери – слоуфокси, танго, румби, вальси-бостони, а також жартівливі фольклорні обробки-сценки й львівські батярські пісні (т. зв. гротески).
Мистецьким керівником театру був відомий письменник, очільник української редакції радіо Зенон Тарнавський, який вів послідовну лінію на високий мистецький рівень театру. З цією метою він залучав до співпраці найкращі творчі сили: літераторів (новеліст В. Софронів-Левицький, С. Гординський, Б. Нижанківський, Т. Мигаль, Г. Східний, Ю. Косач), режисерів (В. Блавацький, Й. Гірняк, Й. Стадник, П. Сорока, Б. Паздрій), художників-декораторів та костюмерів (Едварда Козака (ЕКО, який нерідко виступав і як автор текстів вокальних творів), М. Левицького, В. Ласовського).
Музичний провід (музичну редакцію, аранжування, драматургію ревю, диригування) здійснювали З. Лисько, А. Кос-Анатольський, А. Адаманів. А у програмі звучала музика композиторів, яких можна сміливо назвати засновниками української естрадної музичної традиції: це твори Анатолія Кос-Анатольського, Євгена Козака, Осипа Курочка, Володимира Балтаровича (Стона, Штона), Володимира Грудина, Антона Рудницького, а також композиції відомих зарубіжних авторів. У театрі брали участь жіночий квартет “Богема”, чоловічий джаз-квартет під проводом О. Курочка (колишнього учасника квартету Є. Козака, студентських років). До співпраці запрошувалися оперні співаки, які й були першовиконавцями окремих сольних творів у ревю – оригінальних композицій, танців, солоспівів-сценок, стрілецьких пісень та фольклорних обробок із супроводом, а також ролей-партій у скетчах і фарсах. Це Іван Романовський, тенор Мирослав Старицький, Ірина та Юрій Лаврівські, А. Ласовська, Ст. Тарасевич, Г. Ковачева, сопрано М. Садовські, тенор Т. Назим, О. Гайова. Їм акомпанували Анатоль Кос-Анатольський, Наталія Кононів, Богдан Перфецький, а згодом до програми був залучений джаз-оркестр.
З ініціативи отця Северина Сапруна у співпраці з Відділом культурної праці УКЦ було проведено Крайовий конкурс українських хорів в Галичині у травні–серпні 1942 року, приурочений до 100–річчя з дня народження М. Лисенка, до участі в якому зголосилось 450 хорів. Підготовчу роботу та координацію конкурсу здійснював оргкомітет ІНТ у складі: о. С. Сапрун, Є. Цегельський та Є. Козак. Протягом часу підготовки до конкурсу хори отримували консультації, інструкції, матеріали, ноти, співробітники ІНТ виїздили на місця для пропаганди та інформації про перебіг конкурсу на різних його етапах.
У березні 1943 р. у період фашистської окупації, у Інституті Народної Творчості відбувся з’їзд галицьких бандуристів, який був представлений 13 учасниками, у ході якого були організовані концертні програми солістів, ансамблів та зведеної капели. У листопаді того ж року за сприяння ІНТ відбувся концерт “Капели бандуристів ім. Т. Шевченка” під проводом Г. Китастого, яка нещодавно була звільнена з концтабору, та зустріч цього колективу з митрополитом А. Шептицьким, кобзарями і бандуристами регіону, яка перетворилася на своєрідний кобзарський фестиваль. “Капела бандуристів, названа на честь Тараса Шевченка, вчить нас, як ми повинні оцінювати і глибоко відчувати трагедію нашого становища… З її щасливими піснями вона підтримує дух і дає надію на майбутнє”, – написав митрополит у пам’ятній книзі капели.
З огляду на дивовижну за насиченість історії яскравими подіями, колективами, іменами цей будинок заслуговує не лише на дослідження, вивчення, збереження, але й пам’ятної дошки – як мінімум, а насправді – вартує того, щоби відкрити в ньому музей підневільного, але нескореного українського мистецтва.
Роксоляна ГАВАЛЮК
музикознавець, викладач ЛДМУ ім. с. Людкевича
- Витвицький В. З бандурою по світу / В. Витвицький. // Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика. – Львів, 2003. – С. 110 – 120.
- Витвицький В. Свято української пісні / Василь Витвицький. // Альманах краєвого конкурсу українських хорів. – Львів, 1943. – С. 17 – 29
- Жеплинський Б. Коротка історія кобзарства в Україні / Б. Жеплинський. – Львів : Край, 2000. – 195 с.
- НОВІ ПРОЯВИ ДІЯЛЬНОСТИ ІНТ // Львівські вісті. – № 128. – 06. – 1942. – с. 3
- Праця заочних курсів образотворчої студії ІНТ. // Краківські вісті. – № 208 -09.1942. – с. 5
- Рудницький А. Перший краєвий конкурс українських хорів в Галичині / Антін Рудницький. // Альманах краєвого конкурсу українських хорів (У сторіччя народин Миколи Лисенка). – Львів–Краків, 1943. – С. 13–29
- Шнерх С., Довгалюк І. Інститут Народної Творчости у Львові та культурно–освітнє життя у Галичині в 1941–1944 / Сергій Шнерх, Ірина Довгалюк. // Богословія. – Рим, 1996. – С. 81–107.
- Цінне започаткування Студія Танку при ІНТ // Львівські вісті. – № 152. – 07. -1942. – с. 3.
