На днях у вирі львівських подій відбулася одна особлива — відкриття персональної виставки „Ідентифікація“ молодої львівської художниці Зірки Савки. Оглянути картини можна щоденно у виставковій залі готелю „Асторія“ до 5 червня.
Найперше, що варто знати про цю експозицію — вона побудована на своєрідному експерименті та пошуку нового. Роботи молодої мисткині яскраві, сучасні, лаконічні, а емоції виражені через колір.
Та щоб краще зрозуміти картини, варто більше дізнатися про саму Зірку Савку, про творчий пошук та розрив шаблонів, який, зрештою, постійно присутній у її роботах.
Люди. Емоції. „Ідентифікація“
— День відкриття виставки, 5 травня, був надзвичайно різний — емоційно, подієво. Та атмосфера місця розслабила і додала впевненості. В мене ще ніколи не було такої легкої експозиції — спокійно і без метушні. Люди, які прийшли на відкриття — це ті, хто відіграв значущу роль у моєму мистецькому становленні — художники Борис Буряк, Роман Дмитрик, ті чия думка для мене надзвичайно важлива — Ігор Колісник, Петро Старух. Було чимало друзів, а також і людей, які знали мене, мої роботи заочно і хотіли познайомитися. На виставці почула багато цікавого, нового, трохи критики. Та все це — добрі поради, на яких варто вчитися, — поділилася думками про відкриття виставки Зірка Савка.
Роботи, які об’єднала „Ідентифікація“, створені впродовж минулого року. Деякі з них вже побували на виставці в Гданську, на „Осінньому салоні“ у Львові.
— Тут представлені роботи, які суттєво різняться за колористикою від моїх попередніх картин. Раніше це була обмежена колористична гама, зараз навпаки, багато глибоких кольорів. Вагому роль у віднайденні мого нового напряму відіграли поради художника Бориса Буряка. Я давно шукала себе в глибоких яскравих кольорах та в певний момент здалося, що абсолютно нічого не вдається. Саме тоді мої полотна побачив пан Борис і дав декілька надзвичайно цінних і важливих порад щодо поєднання кольорів. Це спонукнуло мене по-новому переосмислити одну мою давнішу роботу з чотирьох полотен. Я розібрала їх і використала як тло для нових картин. Дві з них вже навіть знайшли поціновувачів і продані, — розповіла мисткиня.
— Добру пораду отримала й від Романа Дмитрика. Моя робота „В молитві“ йому дуже подобається. Там зображена постать людини, а велика увага закцентована на кистях рук і ногах. Пан Роман запропонував винести ці елементи окремо. В мене вже була серія з обличчями, а тепер є зі стопами. Тоді почала „бавитися“ з кольором, а художник порадив ще й обрати власний формат, у якому краще працювати. Мені цікавіше компонувати роботу в квадраті. Тож накупила полотен різних розмірів і на них зображувала стопи.
Частина цих робіт представлена й на виставці „Ідентифікація“. Вони малих форматів і розміщені не на стінах, а на стійках. За рахунок цього творять дуже цікаве доповнення експозиції.
Пошук. Експеримент Гданськ
Вагомим поштовхом до нових пошуків для Зірки стало й навчання в Гданську за програмою Еразмус+. Каже, що після цього на багато речей почала дивитися по-іншому і в своїй творчості, і в підході до співпраці з іншими митцями, і до сприйняття глядачів.
— У моїх роботах змінилася форма людини — стала більш окреслена, виразніша — прагну показати образність обличчя. А також змінила матеріал. Щоправда, це сталося випадково. В межах навчальної програми використовувала великий формат 2 на 2 метри. І якщо вдома працювала над ескізами досить сміливо, то в академії, коли потрібно було малювати „на чисто“, з’явився острах, що можу щось зіпсувати. Тоді в мене виникла ідея: я взяла стрейчеву плівку, обтягла нею полотно і малювала на ній олійною фарбою. Вийшло дуже цікаво і викладачеві ця ідея сподобалася, бо такою роботою можна маніпулювати по-різному, творити новий ефект, експериментувати.
Зрештою, експериментували й інші студенти. На курсі зі живопису моя одногрупниця, малюючи на тканині, знайшла цікаве рішення оформлення цієї роботи — підвісила її як штору на рамі. Концепція полягала в тому, що картина не мусить бути обрамлена. Це дало мені змогу переосмислити і спробувати працювати із розміщенням роботи в просторі.
Взагалі після навчання в Гданську я для себе зробила декілька цікавих висновків. Перш за все почала підходити до робіт ще й з точки зору їх кращого розміщення, компонування, поєднання.
Також зрозуміла, що наша любов залишатися індивідуумами насправді більше шкодить, аніж допомагає творчості. Бо разом із іншими, допомагаючи один одному, підтримуючи, можна вийти на значно вищий щабель.
Переосмислила також і підхід до реалізації проектів, зокрема перформансів. Бачила скільки часу і зусиль митці приділяли спершу пошуку формату й наповнення, а лише тоді реалізовували ідею. Тоді кожен використаний елемент не випадковий, а має величезне значення.
Крім того, переконалася в своїй думці, що імпровізацію можуть робити лише ті митці, які вже тривалий час працюють і мають потужне підґрунтя.
Наталія ПАВЛИШИН
Світлини Миколайко Мирославович
