В кожного з нас вони були, а в декого і зараз є. В когось вони великі і технологічні, а хтось віддає перевагу нескладним і маленьким. Але кожен з нас ніколи не забуде ту єдину, улюблену свою іграшку. Сьогодні нашим співрозмовником є Павло Іванович Морозовський, колекціонер, директор рекламної агенції і директор ГО «Львівський музей іграшок»
– Звідки взялася тема іграшок?
– Тема взялася з дитинства. Кожна дитина в свій період мала якісь іграшки. В моєму дитинстві іграшок було не достатньо і, відповідно, вони дуже цінувалися. Найціннішими були подаровані моєю бабцею. Тож уже в дорослому віці став шукати свої, з дитинства забуті, іграшки, які ще продавалися. Звичайно не всі, але я їх знайшов. От з цих іграшок і почалася музейна справа. Почав цікавитися виробниками, заводами, які випускали іграшки, історією підприємств.
– Скільки зараз сягає ваша колекція?
– На сьогодні іграшкової тематики у нас більше 2 тис. експонатів, окрім новорічної тематики, бо це окрема тема, окремі експонати, яких більше тисячі. Це і підставочні фігури Діди Морози, Снігурки, ще дореволюційні, і скляні та ватні іграшки.
– Як виникла ідея створити з колекції музей?
– Мені стало шкода іграшок, які постійно лежали в коробках і на них ніхто не міг подивитися, полюбуватися ними. Та й який сенс збирати велику колекцію, яка зберігається на горищі, на складах. От і виникла ідея, захотів нагадати нашим львів’янам, які у них в дитинстві були іграшки. Ну і сучасним дітям показати, що ті ж самі бейблейди чи спінери були в на і колись. Тільки іншої форми і по іншому сприймалися.
– Відвідувачі музею – хто вони, скільки їх?
– Найцікавішими відвідувачами є люди старшого покоління, яким уже під п’ятдесят. Вони настільки задоволені, що не хочуть йти додому. Але в основному – це діти, котрі приходять зі шкіл та садочків. Вони постійно запитують чому зараз не продають таких іграшок.
– Перспективи музею?
– Зараз шукаємо приміщення, щоб збільшити експозиційні площі. Хочемо влаштовувати майстер-класи із створення іграшок вручну. А ще хочемо залучати людей до дитячих іграшкових заходів, бо іграшкового світу у Львові дуже мало, та й не тільки у Львові. Дуже мало приділяється уваги добру і дитинству.
І я хотів би закликати львів’ян, що якщо вони знайдуть речі зі свого дитинства не викидали їх, а приносили до нашого музею, де ми даємо шанс на друге життя цим іграшкам. Тобто, ці іграшки мають можливість з наших вітрин споглядати на наше дитяче покоління та їхні посмішки, а значить продовжують жити з нами.
Для всіх, хто знайшов у своїх схованках іграшки, які не підіймається рука викинути на сміття, або для тих , хто хоче згадати своє безтурботне дитинство, нагадуємо що Львівський музей іграшок знаходиться в будинку позаду Львівської опери на вулиці Торговій, 15.
Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
