Про українські та польські газети, Гітлера, Пєрацького та Бандеру, про дружбу з Крушельницькою та атмосферу середовища, в якому ріс та починав свій непростий шлях до мистецтва художник-педагог сьогодні з “перших уст”. Про першу шкільну вчительку, кран від водопроводу, про гіляки, що служили «скритками» та про «ровери почтальйонів» сьогодні зі спогадів Карла Звіринського.
Школа
В сільській школі з незапам’ятних часів (з 1918 р.) працювала учителькою дочка священика п. Ірина Людкевич (нічого спільного з композитором). Це була типова «стара панна» – добра, чесна, набожна, повна дивацтв і порядності.
Школа містилася в маленькому будиночку напроти церкви. Це був невеликий зал, а радше кімната розміром понад 30 м², частина якого була відведена на сцену, на якій «Просвіта» ставила свої вистави, а школа святкувала св. Миколая.
«Пані Учителька» вела всі чотири класи, до і після обіду. Всі мешканці села ставилися до неї з пошаною, хоч в окремих, дуже рідких випадках виникали конфлікти. Відіграла вона в мойому житті деяку роль, хай невелику, але позитивну. Перші лекції добра, поняття зла – прийшли до мене від неї. Часто на лекціях читала нам цікаві оповідання, з книжечок куплених за власні гроші, і дарованих потім нею до шкільної бібліотечки. Це були в основному видання «Світу дитини». Скільки то ми всі з них взяли, навчилися… Вона закладала нам основи моралі, порядності, підтримуючи сказане своїм прикладом. Працювала до пенсії, потім поселилася в нашій хаті, де й померла через багато років. Тривалий час ми жили з нею побіч, на одному подвір’ї.
Серед подвір’я [шкільного – упорядник] піднімався на висоту метра кран від водопроводу. Для села це була вигідна диковинка, якою користувалися лише господарі подвір’я. Побіч були великі стоси непорізаних і не колених дров, або ж звалені як небудь на себе, зрізаних дерев разом з гіллям. Цей останній варіант для нас дітей був причиною несказанних радощів: лазити по верхів’ях гиляк, то западатися в міжгалузеві тунелі, створювати уявні печери, скритки (схованки – упорядник), давали можливість організувати в цих джунглях найрізноманітніші ігри і забави. Сусідній кран від водопроводу давав можливість створювання штучного дощу, який в свою чергу приводив до виникнення калюж, болота, а в результаті до постійних конфліктів із старшими.
Іншою причиною конфліктів було використовування роверів почтальйонів із сусідніх сіл, які приїздили до нашого села. В більшій чи меншій мірі кожен з дітваків не уникав спокуси поїздити на чужому ровері, очевидно без дозволу. Дітвори було багато, що не голова то фантазія, отже можна собі уявити цей безперервний рух, шум і крики, які тривали зранку до вечора на подвір’ї. Я вправді не надто ангажував себе в ці забави, бо книжка вабила мене більше.
Самоосвіта
Батько передплачував дві газети «Народну справу» і «Новий час». Цю останню не довго, бо була дорога. Зате найстарший брат, мав в приятелях якогось синка поліціанта і приносив завжди від нього «Ilustrowany Kurjer Codzienny», найбільшу газету в Польщі. Виходила вона в Кракові під редакцією Mariana Dąbrowskiegо. Об’єм цього щоденника – 24 сторінки, крім того тижневі додатки, такі як «Kurjer Literacki», «Wróble na daszku» і т. п. Всі газети концерну І.К.С. були україножерними, але інформативний матеріал був дуже багатий, так що я з радістю їх читав.
Вже в 9 році життя, не було події в світі про яку я не знав би і то докладно. Читання газет було значно цікавішим за всі забави. Я був заангажованим завжди по чиїйсь стороні в кожному конфлікті. Я мусів знати все до дрібниць в справі, яка мене цікавила. Пам’ятаю, що найбільш цікавили мене слідуючи справи: 1932 р. ситуація в Німеччині і боротьба Гітлера за прихід до влади, врешті його становлення канцлером, відхід Гінденбурга, спалення Райхстагу, процес Дімітрова, а потім Аншлюс, Sudety і т. д.
З українських справ на перше місце в моїх переживаннях було вбивство міністра Пєрацького в 1934 р., і потім суд у Варшаві над Бандерою, Лебедем, Гнатківською і др. Кожен день я нетерпеливо чекав нового звіту з процесу і страшенне переживав за поведінку підсудних. Яким гордим я був коли прочитав, що підсудні відмовляються говорити по польськи. Зрештою не тільки це, а всі українські справи я глибоко переживав.
Коли йшов торг між польським і совєтським урядом за видачу матері маленької Лариси Крушельницької і обуренню становищем совєтської влади в мене не було меж. Чи думав я, що через кілька років ми зустрінемось в одній клясі, в одних учителів і заприятелюємо на довгі роки.
А вбивство Лемиком совєтського консула у Львові, а голод на Україні, арешти, постійні арешти за приналежність до ОУН, яка тягла за собою 5 років тюрми. Заклики українських організацій до бойкотування неукраїнських товарів, крамниць і т. п. під гаслом «Свій до свого по своє». Боротьба товариства «Відродження» за тверезість народу, підтримка всього, що українське. Гордість за «Маслосоюз» і «Центросоюз», за безконкуренційність їх продукції, добрість цукерків «Фортуна Нова» із серією українських князів і гетьманів, кожен український виріб, кожна продукція – все це було предметом моєї гордості і радості. Вже тоді я знав, що я ніколи не буду ні пити, ні курити. Бо одне і друге підриває націю, яка бореться за свою незалежність. Своїх обітниць даних в дитинстві я дотримуюся ціле життя. Не було української книжки чи газети, назва якої була б мені незнана. Я хотів знати все, і я був близький до того, що торкало мого народу.
Війна Італії в Абіссинії, була предметом мого глибокого пережиття. І хоч в італійському фашизмі мені багато подобалось, в цьому випадку всі мої симпатії були на стороні Абіссинії. Я вивчив все, що торкало цієї країни: її географію (не було ні одного містечка, якого не знав би і не міг, як кажуть, із закритими очами показати на карті), історію, знав усіх РАСІВ і міг їх схарактеризувати. Одним, як Рас Насібу і його синам симпатизував дуже, недолюблював пізнішого зрадника Раса Ґуксу, дуже співчував Негусу Гайле Селассіє… Їхні невдачі були моїми невдачами і кожного вечора в молитві я просив Бога о поміч для Абіссінії. Не менш був заангажований у війну в Іспанії. Всі мої симпатії були на стороні ген. Франко, а генерали Москадо – оборонець Альказару і високий в окулярах ген. Мола були моїми героями.
І до сьогодні не можу зрозуміти, чому така велика кількість розумних, вартісних людей стала по стороні т. зв. Республіки? А чому я став по стороні Франко? Ми знали що таке комунізм, а Франко був його ворогом, отже я був на стороні Франко. І досі прикро мені читати прекрасну книжку Гемінґвея «По кому б’є дзвін». Здається вся еліта тодішньої Європи була сліпа. Якась фасцинація (завороження – упорядник) всім, що виходить від Росії характеризувала Захід починаючи від енциклопедистів. Їх уявлення про цей нарід, його культуру базувався хиба виключно на рівні російської літератури, яку розуміли і сприймали дуже своєрідно, без всякого розуміння ментальності цього народу і реалій його життя. Історія Росії була пізнана у викладі російських істориків, слуг самодержавія і носіїв ідеї месіянства російського народу. І, цікаве, що за 300 років, Захід нічого не навчився і нічого не зрозумів, як ходить про російські проблеми. Також війна в Іспанії також втягнула мене без решти в свою орбіту.
В цей час появився в Польщі, а точніше в Niepokalanowie w WaWy новий щоденник, так званий «Mały Dziennik» видаваний оо. Францішканами, який коштував 1 зл. на місяць. Дуже я його хотів передплатити, але грошей в мене не було. Про мою мрію сказала моя мама учительці. Ця передплатила його мені, а відробив ці гроші рубанням і ношенням дров вчительці. Не оминав я і інших можливостей, щоб дістати книжку, позичити газету, а в кінці 30-х років, коли появились детекторні радіо – послухати радіо. Бажання знань, відомостей було таке велике в мене, що я використовував весь вільний час на читання. Смеркало, темніло, а я все «сліпав». І «досліпався» – в 16 років перші окуляри мінус 8. Так і досі.
Христина ЗВІРИНСЬКА-ЧАБАН
упорядник
- Джерела: Рукописний архів К. Звіринського
- Фотоархів К. Звіринського
- Карло Звіринський «Все моє малярство – то молитва», спогади, інтерв’ю, роздуми, статті; упорядник Х. Звіринська-Чабан, – Львів : «Манускрипт», 2017
- Світ дитини https://zaxid.net/resources/photos/news/201204/1252533_1258699.jpg
- Новий час: https://skylots.org/images/images/n/ed/02eda75bed6764767dbed49fa09382c2.jpg
- Родина Крушельницьких https://ukrainianpeople.us/wp-content/uploads/2019/11/600px-Krushelnycki.jpg
- Свій до свого по своє https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/%C2%ABsvij-do-svogo-po-svoje%C2%BB/
