Після Першої світової війни Луцьк увійшов до складу відновленої Польської Республіки. Це був час остаточного закріплення модерністичних тенденцій у мистецтві.
Освіта вважалися пріоритетним напрямком для виховання громадянина, тому ця сфера отримала значну увагу. Лише впродовж другої половини 1920-х на Волині збудували приблизно 130 шкіл.
Луцькі школи, окрім того, що ділилися на приватні і державні, ще мали розподіл за національними громадами. Правда, не кожна громада могла утримувати свою окрему школу.
У Луцьку діяли приватні: українська гімназія і школа, чеська, російська та німецька школи, кілька єврейських, усі інші – державні школи чи гімназії з польською мовою викладання.
Чисельність міста зростала, обладнання і приміщенні застарівали, тож виникала потреба у нових приміщеннях. У тридцятих архітектори стали проектувати нові будівлі для деяких луцьких шкіл. Це були стильні споруди, які репрезентували модний напрямок європейського функціоналізму. Деякі з них можна вважати одними з кращих прикладів модернізму 1930-х в Луцьку. Архітектори втілювали ідеї, запропоновані, чи розвинуті потужними німецькими, французькими та скандинавськими творчими центрами.
Гімназія імені Костюшка
Гімназія була заснована ще в 1917 році як приватний навчальний заклад. Спочатку містився у приміщенні на Кафедральній, де жила родина Косачів. Пізніше заклад став державним.
У середині 1920-х варшавський архітектор Казимир Толлочко видав щонайменше 2 проекти гімназії. Будівля гімназії, яку відкрили у 1931 році, була першою яскраво вираженою конструктивістською спорудою в Луцьку.
Казимир Толлочко – випускник Львівської політехніки, працював переважно у Варшаві. Викладач Варшавської політехніки, реставратор. Автор однієї з найбільших споруд у столиці міжвоєнної РП – Будинку для студентів. Більшість творчої кар’єри займався проектуванням громадських споруд. Він є учасником групи авторів, які розробляли багатоквартирні будівлі для військових містечок по всій державі. У Луцьку будинки із творчим вкладом Толлочка є також на вулиці 8 березня.
Луцька гімназія цього архітектора складалася з поєднання простих різних за висотою кубічних форм із акцентовано втопленими у фасад вікнами і виділеним лише однією лінією першим поверхом. Чимось нагадувала його варшавські споруди. Гімназію звели на теперішній вулиці Винниченка. У 1960-х перебудована і тепер це один із корпусів СНУ ім. Лесі Українки.
Жіноча кравецька гімназія
Проект жіночої кравецької гімназії в Луцьку створив архітектор Ян Реда. Випускник Варшавської політехніки, який потім же і проектував у співавторстві кілька нових корпусів цього інституту.
Є якийсь особливий чар у тому, як модерністи працювали із порожнім простором. Чим його заповнити? Маленьким підписом із витриманими відступами, якщо це дизайн постера чи сторінки в книзі. Кріпленням флагштоку на фасаді. Або – круглим годинником, розташованим із відчуттям пропорцій, як у цьому випадку. У внутрішньому дворі на 2 поверсі – широка тераса.
Гімназію почали будувати у перші дні вересня 1935 року на західній околиці офіцерського містечка. Міністерство освіти виділило 500 тисяч злотих на це будівництво. Керував роботами на місці архітектор Владислав Стахонь. Їх мали завершити до початку занять наступного шкільного року. У серпні 1936 вже влаштовували систему опалення, прокладали електрику і виконували інші внутрішні монтажні роботи.
Під час війни споруда використовувалася як тимчасовий шпиталь, в даний час тут управління Держспецзв’язку.
7-класна школа на Гнідаві
У 1932 році у державі відбулася реформа освітньої системи. Основою навчання тепер стала 7-класна школа.
Годинник із флагштоком, круглі вікна, конструктивно виділені частини споруди, перепад лінії даху – те, що характеризує дуже гарний проект для семикласної загальної школи на Гнідаві. Запроектував споруду міський архітектор (керівник технічного відділу магістрату) Луцька Тадуеш Юзеф Карасінський, випускник Львівської політехніки.
Скоріше всього, проект не був реалізований.
Єврейська коедукаційна гімназія імені Мойсея Глікліха
Скоріше всього, гімназія почала діяти з 1 березня 1918 року.
Мойсей Глікліх походив із родини заможних луцьких євреїв. Його брат Абрам Глікліх був власником цегельні «Лучанин», начальником телефонної станції і мав різні комерційні справи з нерухомістю.
У 1936 році луцький архітектор Францішек Кокеш виконав проект єврейської коедукаційної (тобто для хлопців і дівчат) гімназії з польською мовою викладання. Будівля мала постати на місці згорілих кошар Хани Пінчук і Теми Вінзберг, тож проект мав враховувати ці руїни. Будівельні роботи почалися в середині червня 1936, а 1 вересня почалося вже використання нової гімназії. Споруда частково включала у себе стіни кошар, які максимально використали в новій будівлі.
Головний фасад гімназії чимось нагадував деякі інші проекти Кокеша в Луцьку, наприклад, кінотеатру Polona. Прямокутник, внутрішнє поле якого «малювали» групи вікон, розташовані несиметрично відносно головного входу. Зліва флагшток, справа – напис із назвою гімназії.
Споруду добудували в радянський час і цей фасад повністю втратився.
Школа імені королеви Ядвіги
Середню школу імені королеви Ядвіги відкрили у 1917 році, коли ще тривала Перша світова, місто жило нестабільно і не мало чіткого політичного майбутнього. Ініціатива відкриття школи пішла від освітньо-культурної секції Польського виконавчого комітету на Русі. Президенткою секції була Аделіна Зайковська, яка проживала у родинному обійсті на Вульці.
Проект нової будівлі для школи ім. королеви Ядвіги створила луцька архітектора Анна Барановська. Про її діяльність і інші проекти практично нічого невідомо.
Авторка використала рельєф місцевості, підкресливши його вигином дашка і балюстради та зробивши вхід на куті споруди з пониженням рельєфу. Кутові вікна, флагшток цегла зовні партера, схожа як на головній пошті, підкреслювали стиль. Певно, одне з найцікавіших місць – третій поверх на зламі корпусу, де проектувалася бібліотека. Звідти мав відкриватися гарний вигляд місто.
Школу мали збудувати на місці нинішнього СІЗО на вулиці Гімназійній (тепер Бурчака) між католицьким цвинтарем (зараз Меморіал) і уже наявною тоді першою модерністичною спорудою в місті – гімназією імені Костюшка. Отже, сформувався повноцінний шкільний район: гімназія Костюшки, торгова школа і будівля Польської шкільної матері, а далі за цвинтарем – кравецька гімназія. Школа королеви Ядвіги добре доповнювала цю ділянку міста.
Проект затвердили 13 липня 1939 року. Її не встигли збудувати через початок війни.
Česká matice školská
У контексті нашої теми для повноти списку варто згадати ще одну споруду, хоч і не таку масштабну та стильну, як попередні. Будівництву чеської школи посприяв луцький бровар-чех Вацлав Земан. Він був власником земельної ділянки поряд із землею Іллі Кронштейна обабіч нинішньої вулиці Лесі Українки. У 1920-х роках він подарував її для школи.
Чехи звернулися до архітектора Юзефа Новака, щоб він виконав проект. Зрештою, поки тягнулася справа, школу збудували у дещо зміненій стилістиці. Спочатку архітектор задумав деякі романтичні елементи, надав споруді певного історизму, а потім змінив проект і вона стала більш модерністичною.
Будинок у радянський час був добудований, хоча в основі своїй зберігся. Зараз його частину займає товариство чехів «Матіце Волинська».
Попри те, що два навчальні заклади проектували варшавські архітектори, більшість виконана місцевими. Проекти гімназій та шкіл можна вважати архітектурними родзинками, які доповнили міжвоєнний міський простір.
Ці та інші проекти вказують на те, що в Луцьку жили і творили архітектори, які були здатні повноцінно розвивати тут сучасні архітектурні тенденції і вибудувати сучасне місто, з огляду на містобудівні підходи і мистецькі архітектурні віяння тієї доби.
Олександр КОТИС
Джерело: Хроніки Любарта
