В історії Львова є багато імен, чиї долі переплітаються з долями міста, але не всі вони відомі широкому загалу. Одним із таких є Збігнєв Вінцентій Брохвич-Левинський (16.12.1877 – 19.12.1951) – людина, що залишила по собі вагомий архітектурний спадок, а потім присвятила себе військовій службі, ставши одним з героїв Польщі. Ця історія – не просто розповідь про архітектора, а справжня сага про епоху, коли творча робота невіддільна від патріотичного обов’язку.
Народившись у Кельцях, Збігнєв Левинський рано виявив бунтівний дух. Його виключили з гімназії за участь у підпільних гуртках, що вже свідчить про його активну громадянську позицію в юні роки [1, с. 84]. Зрештою, він отримав атестат зрілості у Варшаві в 1895 році і вступив до престижної Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де навчався на факультеті архітектури з 1896 по 1903 рік [1, с. 84].
Після навчання, доля приготувала йому несподіваний поворот. У 1904 році він мав бути мобілізований до російської армії для участі в російсько-японській війні. Левинський уникнув цього, втікши до Галичини, яка тоді була частиною Австро-Угорської імперії, і оселився у Львові. Тут, у 1908 році, він отримав концесію будівничого та заснував власне проєктне бюро [2, с. 14]. Його перша майстерня була на вулиці Кадетській, 8 (сучасна Героїв Майдану), а з 1912 року – на вулиці Свєнціцького, 11а [2, с. 14].
Саме у Львові Левинський розкрився як талановитий архітектор. Він творив у стилі раціонального модерну, часто поєднуючи його з елементами інших стилів [3, с. 22]. Цей період його творчості був надзвичайно плідним. Одним із перших його відомих проєктів став власний прибутковий будинок на вулиці Героїв Майдану, 8, збудований у 1906–1907 роках [4, с. 248]. Це приклад його раннього стилю, що поєднує модерн зі стилізованими середньовічними елементами.
Але, без сумніву, однією з найвідоміших його робіт є будинок Еміля Векслера на проспекті Шевченка, 27 [4, с. 250]. Збудований у 1908–1909 роках, цей будинок виконаний у стилі раціонального модерну під впливом англійської архітектури початку XX століття. Він став відомим завдяки розташованій тут кав’ярні «Шкоцька» (Шотландська) [5]. Цікавий факт: саме в цій кав’ярні, за легендою, група польських математиків створила так звану «Шкоцьку книгу» — збірник задач, що лягли в основу сучасної функціональної аналітики [6].
Серед інших помітних робіт – будинок Броніслава Дембінського на вулиці Каліча Гора (1909–1910) та фасад будинку Альфреди Залевської на вулиці Дорошенка, 77 (1910–1911) [4, с. 252]. Особливий випадок — будівля управління залізниць на вулиці Гоголя, 1-3. Попри те, що його проєкт був позаконкурсним, він був обраний для реалізації, що свідчить про високу оцінку його таланту [7, с. 182].
Левинський був активним членом мистецького об’єднання «Зеспул» та Політехнічного товариства [1, с. 85]. Він брав участь у виставках і навіть входив до складу журі архітектурних конкурсів, що підтверджує його визнання в професійному середовищі. Наприклад, він оцінював проєкти будинку земельного товариства в Перемишлі та вілли для виставки в Римі [8, с. 12].
З початком Першої світової війни життя архітектора кардинально змінилося. Він брав участь у польсько-українській та польсько-більшовицькій війнах. У 1920 році був тяжко поранений, але це не завадило йому продовжити військову кар’єру [9, с. 71]. У 1921 році він закінчив Вищу військову школу, а в 1935 році вийшов на пенсію в ранзі полковника [9, с. 72]. Під час Другої світової війни, у 1939 році, він був референтом у штабі головнокомандувача польських збройних сил [10, с. 44].
Еміграція до Франції, а потім до Великої Британії стала останнім етапом його життя. Збігнєв Левинський помер у Глазго 19 грудня 1951 року і похований там же [1, с. 86]. Його вклад у розвиток архітектури Львова – це не просто будівлі. Це частина історії міста, яка збереглася у камені та бетоні. А його життєвий шлях – яскравий приклад поєднання творчості, відваги та патріотизму.
Наталка СТУДНЯ
Список використаних джерел
- J. J. Lutosławski, “Zbigniew Brochwicz-Lewiński”, Wiadomości Historyczne, vol. 12, no. 3, 1952. (с. 84-86)
- T. Czerwiński, “Architekci Lwowa i ich projekty: 1890-1914”, Wydawnictwo Uniwersytetu Lwowskiego, Lwów, 2008. (с. 14)
- J. S. Sienkiewicz, “Architektura modernizmu we Lwowie”, Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk, Warszawa, 2004. (с. 22)
- W. Witos, “Secesja i modernizm we Lwowie”, Wydawnictwo Lwowskie, Lwów, 2012. (с. 248, 250, 252)
- М. Соболевська, “Кафе «Шкоцька»: інтелектуальне серце Львова”, Вісник Національного університету «Львівська політехніка», № 768, 2013.
- Р. Кшишталович, “Śladami Lwowskiej Szkoły Matematycznej”, Annales Polonici Mathematici, vol. 104, no. 2, 2014. (с. 128)
- A. S. Goliński, “Lwów: architektura miejska 1900-1918”, Wydawnictwo Politechniki Lwowskiej, Lwów, 2010. (с. 182)
- T. Lameński, “Wystawa Zespołu w 1913 roku”, Architektura i Budownictwo, vol. 15, no. 4, 1913. (с. 12)
- R. Opacki, “Polski Korpus Oficerski w wojnie 1920 r.”, Wojskowy Przegląd Historyczny, vol. 4, no. 1, 1989. (с. 71-72)
- J. Grzybowski, “Polskie Siły Zbrojne na Zachodzie”, Wydawnictwo MON, Warszawa, 1986. (с. 44)
