Найбільш львівським з усіх сучасних романів про Львів можна без сумніву назвати роман Андрія Куркова “Львівська гастоль Джимі Хендрікса”, адже місто тут посідає справді важливе місце. Роман побачив світ у 2012 році в двох версіях: українською та російською мовою і отримав дуже різні відгуки від читачів. Хтось захоплювався легкістю викладу та оригінальністю сюжету, а хтось вказував на промахи автора, для якого Львів ніколи не був рідним. Але і ті, і інші визнавали, що книга варта того, щоби про неї говорити.
Історія створення роману заслуговує окремої розповіді. Річ у тім, що написати цю книгу Куркова підштовхнув пропозицією сам мер міста – Андрій Садовий. Курков розповідає, що якось за кавою міський голова запитав у нього, чи не хотів би він написати щось про Львів, щоби про місто дізналися й іноземні читачі, адже книги Андрія Куркова перекладають багатьма мовами. Так письменник підхопив цю ідею і почав працювати над романом. На початку книги він у подяці згадує багатьох людей, які посприяли народженню цього творіння, а також заклади, які надихнули своєю атмосферою, коли він приїжджав сюди працювати над романом. «Дякую жителям міста за те, що не помічали приїжджого письменника і поводилися природно» – пише він.
Одразу варто зазначити, що твір вийшов досить фантасмагоричним, таємничим та страшенно інтрігуючим. Тут і цвинтар, і море, і рука Джимі Хендрікса. Звучить трішки моторошно, чи не так?
Цікаво, що зі сторінок з однаковою важлівістю постає як сюжет, так і сам Львів, що є ареною для цього містічного дійства. Географія роману досить широка, і вона сповна реалізовує намір розпалити цікависіть до міста у тих, хто не знайомий з ним особисто. Курков відходить від різних стереотіпів і будує розповідь про місто дуже доступно і просто. Дві сюжетні лінії сплітаються на межі реальності та сюрреалізму. Одна з них – історія про рух хіпі, який в часи Радянського України , як каже Курков, мав найбільший осередок у Львові. Всім відомий дух свободи миру та кохання автор передає через реальний образ засновника хіпі-культури у Львові Аліка Олисевича. З ним автор поспілкувався особисто, коли приїхав до Львова за натхненням. Олисевич, до слова, тоді працював лівим освітлювачем в Львівській опері. Алік – це не єдиний реальний образ у книзі Куркова, він вирішив наповнити «Львівську гастроль…» й іншими справжніми львів’янами. Так у романі з’явився Юрій Винничук та акторка Оксана Прохорець.
Хіпівська історія – це дещо містична розповідь про Аліка та його друзів, хіпі зі стажем, про кадебешника капітана Рябцева, про руку рок-музиканта Джимі Хендрікса, яка, як не дивно, похована на Личаківському цвинтарі (не без участі КДБ), про дух моря, який постійно з’являється серед вулиць Львова, про чайок, що б’ються у вікна серед ночі, і про непереможний дух молодості та свободи.
Друга сюжетна лінія повністю вигадана – це історія про Тараса та його милу Дарку, яка працює у валютному обміннику і завжди носить білі рукавички, бо має алергію на гроші.
Львів тут теж не залишається статичним тлом. З ним постійно щось відбувається. Він наводить страх і марення, пробуджує несвідоме, вводить в ілюзії. У ньому чути солоний запах моря, яке ніби от-от десь з’явиться в полі зору. А вночі місто стає ще більш містичним, і саме тоді трапляється все найважливіше.
Топографія роману досить детальна, однак є й деякі неточності. Спробуймо позначити на карті місця «Львівської гастролі Джимі Хендрікса».
Все починається з Личаківського цвинтаря, де старі друзі з хіпі-тусівки збираються, щоби вшанувати пам’ять рок-ідола Джимі Хендрікса. Адже саме у Львові за ідеєю автора похована рука відомого музиканта.
«Небо над Личаківським цвинтарем потемніло. Закапав по ще не опалому листю дерев і кущів дощик. Зашелестіло листя, зашепотіло, навіваючи відчуття небезпеки, що причаїлася».
Багато приділяє Курков вулиці Замартинівській, адже саме тут у будинку 172 живе його невигаданий герой Алік Олисевич. «На Замарстинівській завжди багато молилися, виробляли та пили горілку й лікери, у фільмобазі обласної контори кінопрокату зберігали фільми і тут же їх показували в кінотеатрі імені Шевченка , навчали саджати сади й вирощувати овочі, навчали водити автомобілі й навіть лікували хворих і поранених міліціонерів. Втім, лікують їх на цій вулиці й дотепер. І лікують, і відспівують уприлікарняній каплиці тих, кого не змогли повернути в «стрій».»
Пише він і про вулицю Івана Франка, де працює Дарка, про вулицю Повітряну та кафе зі смішними цінами та хорошим сервісом у будинку №24, про легендарну «Вірменку», Личаківську, і Пекарську. Але з останньою є маленька неточність, адже з неї неможливо виїхати на вулицю Івана Франка, як це робить Тарас (рух там односторонній). Але схоже, Курков несвідомо порушує правила дорожнього руху, просто дається в знаки його не львівське походження.
Ще однією авторською перебудовою є інтер’єр кав’ярні «Кабінет» по вулиці Винниченка, де збирається літературне товариство. У тексті зустрічаємо опис залу з вікнами і барною стійкою. Але насправді, цей заклад має два поверхи, і бар знаходиться якраз на нижньому підвальному, тож відповідно й вікон ніколи там не було. Звісно, такі деталі може помітити лише прискіпливий львів’янин, і загального враження від містичної «Львівської гастролі Джимі Хендрікса» це не псує. Вона цікава, динамічна та загадкова, і її варто читати як львів’янам, так і тим, хто тільки шукає привід завітати до міста. Вона хвилює уяву і заводить у дивні лабіринти. До всього цього бракує лише вічної музики Джимі Хендрікса, яка теж тут грає свою роль. Але грає буквально.
Тож читаймо про Львів, щоби насолодитися всією його багатогранністю і шукаймо блукаючий дух моря у місті Лева.
Олена ВИСОКОЛЯН
Джерела:
- http://www.bookland.com/download/r/rt/rtty655-l/sample.pdf
- http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/25055/
- http://rus.newsru.ua/rest/08feb2012/kurkov.html
