Однією з визначальних рис міста Львова є його храми. І справді, жодне місто, принаймні на заході України, не має такої великою кількості церков та монастирів, як наше. Більше того, більшість цих споруд мають давню історію, сягаючи своїми початками навіть XIII-XIV ст. Водночас, храми є найбільш консервативними будівлями, що бережуть свій незмінний образ впродовж віків. Та все ж, бурхливі роки історії, війни, революції, бомбардування та пожежі, а то і просто час не залишаються непомітними, тому частина львівських церков зазнала перебудов та реконструкцій, в ході яких доволі кардинально змінила свій вигляд. Деякі з цих метаморфоз вдалося зафіксувати фотографіями, літографіями та гравюрами, що дає нам можливість уявити, якими бачили львівські храми наші діди і прадіди.
Однією з найдавніших метаморфоз, яку ми маємо можливість спостерігати завдяки численним літографіям є видозміна костелу Єзуїтів. Мабуть, хтось і здивується, адже за більш як за 150-літню історію фотографій, на котрих присутній цей костел, він не змінював свого вигляду. Але ще на початку XIX ст. храм мав дещо інший вигляд. Річ у тім, що ще в 1702 році з південної сторони апсиди було споруджено чотиригранну вежу, яка на той час стала найвищою у місті. Однак, 1826 року усіх львів’ян шокувало падіння вежі Львівської ратуші. Під впливом цієї події в 1830-му році було розібрано вежу костелу Єзуїтів, стан котрої був не кращий, а ніж вежі, що завалилась. Однак залишки цієї вежі на костелі Єзуїтів можна спостерігати і сьогодні, оскільки розібрано її було тільки до рівня верхівки самого храму.
Найдавніші відомі нам фотографії Львова засвідчили метаморфози одного з найдавніших, а за деякими версіями справді найдавнішого храму Львова – костелу Івана Хрестителя, що на площі Старий Ринок. За допомогою світлин ми маємо можливість спостерігати три різні вигляди цього невеличкого храму. З історичних відомостей відомо, що останні перебудови костелу мали місце в 1836, 1855 та 1886-1889 роках. Найдавніше фото цього храму датоване 1860-ми роками, тобто після реставрації 1855 року та до масштабної перебудови 1980-х років, здійсненої Юліаном Захаревичем. Однак, існує ще світлина цієї сакральної будівлі, що датована в межах 1870-1880-х рр., на котрій храм виглядає дещо інакше, ніж на фото 1860-х рр., але й не так, як після згадуваної великої перебудови. Цю фотографію по праву можна вважати унікальною, оскільки такий вигляд костел всього лиш кілька років, допоки в ході перебудови не змінив свій старовинний вигляд на псевдороманський стиль.
Практично тими ж роками, що і найдавніші світлини костелу Івана Хрестителя, датоване перше фото костелу Марії Магдалини, який відомий зараз більше як будинок органної та камерної музики. На фотографії 1860-1870-х рр. храм має дещо інший вигляд, оскільки на його бічних вежах відсутні барокові шпилі. Останні з’явились тільки в 1889 році, за проектом вже згадуваного Ю.Захаревича. Зіставивши фотографії костелу до і після перебудови, помітно, що з фронтальної сторони його вигляд завдяки бароковим шпилям суттєво змінився.
Ще кілька храмів змінили свій вигляд у XX ст. Найшвидше це зробив костел Кармелітів босих, більш відомий тепер як церква Михаїла. Сьогодні цей храм, що на вулиці Винниченка, можна легко поміти з різних точок центру міста завдяки двом виразним вежам. Однак, якщо переглядати понад столітні світлини костелу, то без підписів ви, мабуть, і не здогадались котрий саме храм споглядаєте. Річ у тім, що до 1906 року храм мав тільки одну вежу, ліворуч від фронтального входу. Прибудова другої вежі візуально збільшила розміри самого храму, та й загалом доволі сильно видозмінила його вигляд.
Майже в один час з костелом Кармелітів босих своїх метаморфоз зазнає й церква св. Параскеви, що відома також як П’ятницька церква. Зміна зовнішнього вигляду знову була пов’язана з вежею. Щоправда, добудовувати другу вежу до цього невеличкого, проте доволі давнього храму ніхто не став. Натомість, за проектом Міхала Лужецького була перебудована уже існуюча вежа. Замість шатрового завершення, котре можна спостерігати на фотографіях церкви кінця XIX – поч. XX ст., храм отримав струнку вежу із ліхтарем і наріжними вежечками.
Остання суттєва перебудова давніх храмів міста мала місце в 1938-1939 рр. Саме тоді свого сучасного вигляду набув костел Кларисок, більш відомий зараз як Музей Пінзеля. Важко уявити, що ще порівняно недавно цей храм мав зовсім інший вигляд. Зокрема до перебудови 1930-х років костел не мав фронтальної вежі-дзвіниці. Замість неї сакральну споруду з фронтального боку заступало продовження монастирських будівель. В ході перебудови частину цих будівель довелося розібрати, після чого стало можливо звести вежу, що і було успішно здійснено, тож храм набув свого сучасного вигляду.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
Інтернет-ресурс www.polona.pl
Котлобулатова І. Львів на фотографії 1860-2006. – Львів, 2006.
Котлобулатова І. Львів на фотографії-2: 1860-2011. – Львів, 2011.
Крип’якевич І. Історичні Проходи по Львові. – Львів, 1932.
Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів, 2009. – 528 с.
