У 1880 році площу Галицьку прикрасила криниця з фонтаном та скульптурою героїні однойменної балади поета Адама Міцкевича – Світезянки. Триметрова білокам’яна німфа одразу стала окрасою площі й улюбленицею львів’ян, а особливо художників і фотографів.
Автором алегоричної фігури був відомий польський скульптор, випускник Віденської Академії Тадеуш Блотніцький (1858-1928). Скульптуру він створив на замовлення львівського магістрату, а у 1879 році на конкурсі отримав за неї нагороду Академії – “Preisstipendium”.
Світезянка безслідно щезла зникла з площі приблизно у 1950 році.
Замість німфи криницю прикрасили скульптурою хлопчика (на жаль, її автор – невідомий). Схожу скульптуру дослідники знайшли на Личаківському цвинтарі, на могилі юнака, який трагічно загинув.
Приблизно у 1970 році і цю скульптуру демонтували, а за кілька років тут встановили абстрактну композицію “Кульбаба” роботи львівського художника Олега Микити. Вона існує досі.
Повернути би Світезянку