Його можна назвати одним з законодавців сучасного жанру фронтової фотожурналістики. 70-річний француз Патрік Шавель – єдиний воєнний фотокор Європи, що досі залишається у активних лавах професії. Нещодавно він приїхав до України. І днями, він повернувся з тижневої поїздки українським Донбасом. Здавалося б, кого має здивувати візит ще одного закордонного журналіста? Втім, цей візит – знаковий у інформаційному плані для нашої країни.
Але ж хто такий він, Патрік Шавель? Онук французького дипломата, син учасника 2 світової війни, військового кореспондента, який разом з американськими військами висаджувався на пляж «Омаха» в Нормандії. Звичайно, що такий шикарний «послужний список» предків не міг не вплинути на життєвий вибір Патріка. І тому в 1967 році, 17-річний Патрік Шавель вирушає у свою першу мандрівку на війну: робити репортаж із «Шестиденної війни» між Ізраїлем та низкою арабських країн. Загалом, у творчій біографії французького фотокореспондента висвітлення понад 30 великих і малих військових конфліктів у країнах Азії, Африки, Південної Америки, Південно-Східної Європи та Кавказському регіоні. Зокрема, у Чечні під час сумнозвісної Першої чеченської військової кампанії РФ. За час своїх мандрів світом, Партік Шавель був сім разів поранений. Але поважний вік і старі рани не зупиняють його. Буквально за місяць до приїзду в Україну він перебував у самому епіцентрі подій війни у Сирії.
Що це означатиме для України та українців? Насамперед те, що інтерес Європи до нашої країни не вщух повністю. І оскільки авторитет цього журналіста серед престижних європейських видань високий, і його публікації завжди посідають перші шпальти. То ж, побачене і почуте ним тут обов’язково відобразиться у опублікованих ним за кордоном матеріалах. І однозначно матиме певний резонанс у європейському суспільстві.
Власне творче кредо Патрік Шавель формулює досить лаконічно. Каже: «Моя місія – робити моїх читачів небайдужими до того, що відбувається в зонах військових конфліктів по усьому світові. Що війну розпочати дуже легко, а зупинити її – дуже важко». Стосовно України, відповідаючи на запитання львівських кореспондентів, зазначає, що у Європі зараз люди переважно більше переймаються власними проблемами, аніж тим, що відбувається деінде. Тому градус суспільної уваги європейців до подій на східних кордонах, який був досить високим в 2014 році, із часом спав. Зі слів Патріка, якщо зараз запитати пересічного європейця про війну в Україні, то той, стовідсотково зробить здивований вираз обличчя і відповість :«А вона, що , не закінчилась?» Власне, задля розвінчання цих думок, і для притягнення європейської спільноти знову у зону уваги до України та події на її східних кордонах Патрік Шавель і прибув до нас.
Під час відкритої лекції,
що мала назву «50 років фронтової фотографії», яка відбулась у Львові у 58 Будинку офіцерів, Партік Шавель демонстрував присутнім добірку світлин із різних війн, які йому довелось висвітлювати. Деякі кадри – відверто шокуючі, деякі – сповнені болю та відчаю цивільних людей, що потерпають від війни. Є там і кадри, що відзняті на лінії зіткнення українських військ та російсько-окупаційних підрозділів у Мар’їнці та Пісках. Кожну фотографію зі своєї добірки Патрік Шавель супроводжує коментарями.
– Війна, що триває на Донбасі, на мій погляд, одна з найважчих. Бо вона – позиційна, – говорить він. – Зазвичай, коли не має активних дій, це негативно впливає на моральний стан військ. Втім, я не побачив серед ваших бійців занепавших духом. Навпаки, і юні хлопці, і старші віком воїни однаково вмотивовані просуватись вперед. Готові звільняти вашу землю. Вони вірять у свою країну, своїх друзів та у справу, яку роблять, у бойове братерство. Це важливо, коли солдати мають такий настрій. І це зацікавило мене і не залишило байдужим.
Патрік Шавель поділився планами на майбутнє. Хоче повернутись на Донбас вже найближчими місяцями для того, аби детальніше вивчити ситуацію. Якщо військове керівництво надасть таку можливість, то навіть долучитись на тривалий час до якогось підрозділу, щоби описати життя солдатів, як кажуть, з середини.
– Вважаю за потрібне опублікувати «лонгрід» про події в Україні, – каже Патрік. – Великий докладний текст із багатьма фотоілюстраціями, що друкують провідні видання, які затребувані в середовищі європейців. Така форма публікації за допомогою аналітики, підкріпленої практичними спостереженнями допомагають добре розкрити тему. Це не швидка «новинна» журналістика. А тому вимагає зовсім іншого підходу для збирання фактів, їх аналізу та викладення. Крім того, я багато читаю про Україну, бо потрібно більше знати про вашу історію, культуру, традиції, мову, стиль життя, психологію тощо.
Спілкуючись із українськими колегами у Львові, Патрік Шавель окреслив стрижневу ідею роботи журналіста на війні.
– У нас, воєнних кореспондентів, є лише один обов’язок, – говорить він. – Це обов’язок – мати талант, який є нашою єдиною зброєю. І якщо солдати дозволили мені їх супроводжувати, робити їх фото у бойовій ситуації. То вони розраховують на мене, мій талант фотожурналіста. І якщо я виявлюсь поганим фотографом – я їх зраджу. Якщо я поганий письменник і не правильно розкажу їх історію – я також їх зраджу. Люди тут, чи люди деінде за кордоном – однакові. Якщо створена тобою історія не якісна – вони тебе не почують. Робіть так, щоб вас почули!
