Мар’ян Александер Нікодемович (1890 — 1952) — львівський архітектор та педагог. Він народився 2 лютого 1890 р. в Мельниці Подільській Борщівського повіту Тернопільського воєводства. Батько — Іґнаци Нікодемович, вірменин за походженням і мати — Любіна Левицька.
Дитячі роки провів у Бережанах, де навчався у класичній гімназії. 1908 р. вступив до Львівської політехніки (на той час — Політехнічна школа), на інженерний відділ, а через рік перевівся на відділ архітектури. У 1912—1914 рр., ще як студент, працював у будівельній фірмі Вітольда Мінкевича і Владислава Дердацького. 1915 р. отримав диплом інженера-архітектора з відзнакою та працював у технічному департаменті львівського магістрату.
Від 1916 р. Мар’ян Нікодемович став членом Політехнічного товариства у Львові, пізніше також Кола польських архітекторів та Спілки архітекторів Речі Посполитої. У 1921 р. співпрацював із Євгеном Червінським та Альфредом Захаревичем при проектуванні павільйонів Східних торгів.
1925 р. заснував власну архітектурно-будівельну фірму спільно з Мечиславом Штадлером. Від того року багато проектів Нікодемовича вважаються виконаними у співавторстві зі Штадлером. Фірма займалась переважно проектуванням та будівництвом недорогого житла у Львові та Східній Польщі.
Проживав архітектор у власному будинку на вулиці Генерала Чупринки №76 (будинок споруджували у 1937–1938 рр. за його ж проектом). Викладав у Львівській політехніці (1916—1928) та львівській Державній промисловій школі (1927—1936, будівництво і рисунок). Помер Мар’ян Нікодимович у Львові 8 лютого 1952 р., похований на Янівському цвинтарі в родинному гробівці, поле 31.
Також архітектор займався реставрацією (будинок Корнякта на площі Ринок) та відбудовою (вежа костелу домініканського монастиря у Підкамені) різноманітних споруд. До вашої уваги пропонуємо найцікавіші його споруди.
Костел Христа Царя у Брюховичах (1925-1939)
З 1925—1939 рр. було споруджено костел Христа Царя за проектом архітектора Мар’яна Нікодемовича. В 1936 р. тут відслужили першу Службу Божу. Також з будовою костелу почали будувати, плебанію і школу.
Місцеві греко-католики належали до парафії у Великих Грибовичах, а в Брюховичах (присілку Гамулець) була невелика дерев’яна Троїцька церква, збудована 1756 р. (за іншими відомостями, 1775 р.),— пам’ятка архітектури національного значення. Тепер цей храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві.
Житлові будинки для викладачів Львівського університету на вул. Коцюбинського №11, №11а, №13 (1927)
Ці споруди – колишній житловий комплекс викладачів університету ім. Яна-Казимира. Збудований за спільним проектом Мечислава Штадлера та Мар’яна Нікодемовича. Від часів незалежності тут розташовувалися литовське і польське консульства.
Ратуша в Дрогобичі (1929)
Сучасну Дрогобицьку ратушу було споруджено у 20-х роках XX ст. Частину попередньої споруди розібрали, та добудували за новим проектом, а над уцілілою частиною надбудували третій поверх. Її архітектором був Мар’ян Нікодемович.
Освятили і офіційно відкрили ратушу 29 вересня 1929 р. в неділю. Урочистість обійшлася місту у 10000 злотих. Перед ратушею встановили вівтар і відспівали молитви: ксьондз Котуля і греко-католицький отець-ректор Заянчківський.
Ратуша збудована з цегли, має три поверхи і вежу. В середині є внутрішній дворик, оточений з усіх сторін стінами ратуші. У будівлі ратуші розташований мармуровий зал для сесійних засідань Дрогобицької міської ради. Колись на фасаді ратуші красувались скульптури грифонів, але їх було знято радянською владою. За незалежної України фасад ратуші реставрували.
Виховний заклад Абрагамовичів на вул. Бой-Желенського №5 (1928–1930)
Комплекс збудований у 1928–1930 рр. за проектом архітектора Мар’яна Нікодемовича на місці колишнього сиротинця, створеного 1831 р. о. Яном Гофманом в приватних будинках, від 1863 р. – на вул. Зеленій та Яблоновських (тепер вул. Ш. Руставелі). В 1930 р. вулиця та виховний заклад отримали назву на честь Абрагамовичів. Навчально-виховний заклад ім. Абрагамовичів був школою та інтернатом – Бурсою Абрагамовичів.
Давід Абрагамович (1839–1926), громадський та політичний діяч, в 1924 р. разом із дружиною Антоніною Суходольською створив доброчинну фундацію, кошти якої розподілив між виховним закладом та Вавельською фундацією, покликаною для закупівлі творів мистецтва з метою створення галереї у відбудованому Вавельському замку. Після ІІ-ої Світової війни в давніх спорудах бурси розташували Будинок малятка для маленьких сиріток (заклад такого ж призначення існував ще й в 1939–1941 рр.) та школу-інтернат.
Колишній «Офіцерський дім» на вул. Руставелі №30 (1928–1930)
Колишній «Офіцерський дім», збудований у 1928—1930 рр. для Фонду військового квартирування за конкурсним проектом Мар’яна Нікодемовича, Мечислава Штадлера, Стефана Брили.
Другою чергою будівництва мали бути два тильних крила, які би виходили на вулицю Франка, oднак цю частину проекту не було реалізовано.
Колишній «Дім академічний студентів медицини» на вул. У. Самчука №9 (1936)
Датою народження навчального закладу вважають 7 листопада 1817 р. — день створення у Львові Реальної школи. Одночасно з Технічним відділом РШ (з нього згодом виросла Львівська політехніка) було створено і Торговий. 8 вересня 1899 р. за поданням Міністерства віросповідань і освіти Австрії цісар Франц-Йосиф I своєю постановою взяв до відома створення Державної торговельної школи у Львові.
Офіційне відкриття школи відбулося 2 жовтня 1899 р. у приміщенні львівського театру Скарбeка. 1902 р. Вища торговельна школа здобула статус Торговельної академії, її офіційно визнано головним осередком в Галичині з підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері торгівлі. 1922 р. — Торговельну академію реорганізовано у Вищу школу закордонної торгівлі.
За часів незалежної України ВНЗ мав назву Львівська комерційна академія. Корпус Львівської комерційної академії, колишній «Дім академічний студентів медицини», збудований 1936 р. за проектом Мар’яна Нікодемовича, це – корпус №3, де знаходиться товарознавчо-комерційний факультет та факультет заочної освіти.
Санаторій «Мармуровий палац» у Моршині (1935 – 1938)
Санаторій «Мармуровий палац» знаходиться в лісопарковій зоні в центрі курорту Моршин. Його фасад виходить на історичну площу Моршина, в центрі якої розміщений символ курорту – перший моршинський бювет мінеральних вод, завдяки своїй архітектурній формі названий «Грибком». Мармуровий Палац – найвідоміший санаторій Моршина.
У 1935 р. Товариство лікарів галицьких замовило Мар’яну Нікодемовичу будівництво найбільшого тутешнього закладу для відпочинку – Мармурового палацу, який працював за принципом «все включено». Новий курортний будинок розрахований на 150 місць, де під одним дахом були зосереджені всі лікувально-оздоровчі послуги – від водолікарні до внутрішнього бювету, відкрили за три роки.
Щоб збільшити віддачу від курорту, в який інвестори вкладали десятки тисяч злотих, адміністрація Моршина збільшила тривалість курортного сезону: тепер відпочивальників приймали не тільки влітку, а й взимку. Тритижневе перебування на курорті, в залежності від сезону, коштувало 220-250 злотих. За ці гроші тоді можна було купити 3 тонни пшениці. Для оздоблення корпусу було використано 11 видів мармуру. Територія Мармурового Палацу прикрашена безліччю гіпсових скульптур, виконаних в античному стилі.
Христина БАЗЮК
Джерела:
- church-rpb.at.ua
- www.drohobyczer-zeitung.com
- www.lvivcenter.org
- www.mpalace.com.ua
Фото:
- www.cracovia-leopolis.pl
- ishchuk.net
- church-rpb.at.ua
- mavka-lv.livejournal.com
- www.pslava.info
- wikimapia.org
- www.fototeka.ihs.uj.edu.pl
- www.ronet.pl
- www.bryuhovychi.com
