Маловідомі сторінки із історії Львівського трамвая

Про історію Львівського трамвая написано дуже багато. Проте, деякі сторінки трамвайної історії маловідомі для широкого загалу. Сьогодні «Фотографії Старого Львова» розкаже про трамвайне депо № 2 на Підзамче, яке старіше, а ніж депо № 1 на вулиці Городоцькій, а також про те, як військовий манеж Віндішґреца був пристосований під трамвайне депо.

До початку 2012 року в складі ЛКП «Львівелектротранс» перебувало два трамвайних депо. Трамвайне депо № 1 знаходилося на вул. Городоцькій, 185 – зараз тут Вагоно-ремонтні майстерні. Трамвайне депо № 2 знаходилося на вул. Промисловій, 29. У 2014 – 2021 рр. основний виробничий корпус цього депо – профілакторій, перебував на реконструкції, яка фінансувалася за кредитні кошти Європейського банку реконструкції та розвитку. Отож, і ремонт, і обслуговування всіх трамваїв Львова відбувалися в трамвайному депо на вул. Городоцькій 185.

Треба зазначити, що нумерація львівських трамвайних депо не була історичною: насправді трамвайне депо № 2 старше за депо № 1 на понад два десятиліття. Узагалі за майже 130-річну історію львівського електричного трамвая можна говорити про п’ять трамвайних депо, які розташовувалися в наступних локаціях:

1. Найстаріше депо львівського електричного трамвая поряд із перехрестям сучасних вулиць Вітовського, Сахарова та Героїв Майдану. Це депо разом із міською електростанцією постійного струму розпочали будувати в другій половині 1893 року за проектом А. Каменобродського. Із 1893 по 1941 рр. це трамвайне депо неодноразово розширяли та перебудовували. Із початку 1920-х років і до 1978 року тут знаходилися Вагонно-ремонтні майстерні (ВАРМ). Із 1978 року тут знаходилося депо для службових вагонів Служби колії ЛКП «Львівелектротранс». Зараз найстаріше депо електричного трамвая Львова передане в довготермінову оренду ТзОВ «LEM Station», яке планує перетворити це депо в інноваційний креативний центр. Інвестори обіцяють зберегти історичні будівлі депо.

2. Трамвайне депо на Підзамче, правильніше буде сказати – на Гаврилівці. Плани будівництва другої трамвайної ремізи з’явилися одночасно із проектом розширення трамвайної мережі Львова у 1906 році. Ділянку для нового трамвайного парку вибрали поруч із новою міською різнею (у радянські часи – Львівський м’ясокомбінат) за перехрестям вулиць Нової Різні (нині – Промислова) та Волинської. На той час це була окраїна міської території. Трамвайне депо на Гаврилівці почало роботу 22 серпня 1908 року, коли сюди із депо на вул. Вулецькій (Сахарова) було доставлено кілька старих вагонів.
3. Депо кінного трамвая при вулиці Бема (нині – Ярослава Мудрого). Після закриття кінного трамвая у Львові будівля депо деякий час (вочевидь – до Першої світової війни) використовувалася для перебування службових трамвайних вагонів. Будівлі депо кінного трамвая дотепер не збереглися.

4. Трамвайне депо поряд із перехрестям вулиць Городоцької та Янівської (Шевченка), обіч вулиці Захисників України. Це депо було облаштоване в будівлі кінного манежу Віндішгреца, яка була розташована поруч із казармами Фердинанда (вул. Городоцька, 40). Манеж отримав свою назву на часть австрійського фельдмаршала Альфреда-Кандида-Фердинанда Віндішгреца (1787 – 1862). Після Першої світової війни він був переобладнаний у трамвайне депо, яке працювало до початку 1930-х років. Нажаль, зараз будівля манежу знаходиться в аварійному стані – іще у 2013 році завалилася частину даху. Зазначимо, що відомий дослідник історії Львова Борис Мельник у публікації «Найдовша у Львові», що у 1989 році була опублікована в газеті «Ленінська молодь» (потім – «Молода Галичина») помилково назвав будівлю манежу Віндішгреца депо кінного трамвая. У книжці «Вулицями старого Львова», яка вийшла у 2001 році цю помилку виправлено і вказано, що кінний манеж було переобладнано в депо електричного трамвая.

5. Трамвайне депо на вул. Городоцькій, 185. Це депо проектувалося, як найсучасніше у Другій Речі Посполитій. При будівництві було використано найсучасніші на той час матеріали, в тому числі залізобетон. Будівництво було достатньо тривалим. Урочисте відкриття трамвайного депо на вул. Городоцькій відбулося 22 лютого 1930 року.

   

Тут треба згадати один історичний момент, пов’язаний із трамвайним депо на Городоцькій. 12 вересня 1939 року передові частини вермахту вийшли на вулицю Городоцьку. Німецькі командири не мали навіть тіні сумніву в своєму успіху – їм було відомо, що західний кордон міст Львова захищав лише один батальйон польських військ. Проте в районі перехрестя вулиць Городоцької і Кульпарківської просування окупантів зупинив взвод польського війська із двома гарматами, посилений працівниками поліції, озброєними трамвайниками та залізничниками. Поляки закріпилися на території трамвайного депо і дали гідну відсіч окупантам – артилерія розстрілювала німців прямою наводкою.

Після того, як у вересні 1939 року Львів зайняли радянські війська, був створений Львівський трамвайний трест. Саме тоді трамвайне депо на вул. Городоцькій отримало № 1,  трамвайне депо на вул. Промисловій – № 2. Така нумерація депо зберігалася до кінця 2011 року.

Під час ІІ світової війни, у 1944 році трамвайне депо № 1 зазнало значних пошкоджень, отож після відновлення трамвайного руху 1 березня 1945 року випуск трамваїв на лінію відбувався саме із трамвайного депо № 2. Трамвайне депо № 1 відновило свою роботу лише 24 січня 1948 року.

Про найстаріше депо електричного трамвая Львова та трамвайне депо № 1 на вулиці Городоцькій, 185 написано багато. Можна побачити чимало світлин цих трамвайних депо. Що ж до трамвайного депо № 2 на вул. Промисловій та трамвайного депо, в яке перебудовано манеж Віндішгреца, то інформації про них значно менше. Власне цю «білу пляму» ми сьогодні спробуємо заповнити.

Перші плани розширення мережі електричного трамвая міста Львова з’явилися в червні 1898 року. Про ці плани йшлося у числі 172 «Кур’єра Львівського» за 23 червня 1898 року. Планувалося збудувати три нові лінії електричного трамвая. Перша трамвайна лінія мала пройти по вулиці Кохановського (Костя Левицького) до Личаківського цвинтаря і тут з’єднатися із існуючим із 1894 року відгалуженням трамвайних колій від вул. Личаківської. Друга трамвайна лінія мала пройти сучасним проспектом Свободи та вул. Шевченка до Янівської рогачки, а третя – пройти вулицею Сонячною (Куліша) та Замарстинівською до нової міської різні. Ці плани на той час не могли бути реалізовані через те, що нові лінії електричного трамвая мали б перетинати колії кінного трамвая або йти паралельно із ними. А проти цього рішуче виступала дирекція кінного трамвая, який належав Трієстинському трамвайному товариству.

У перші роки ХХ століття неодноразово піднімалося питання будівництва нових ліній електричного трамвая, але сама розбудова ліній стала можливою лише після того, як міська влада вирішила викупити кінний трамвай у власність міста в 1906 році. Відповідно директор Міських закладів електричних Йозеф Томицький на початку 1906 року розробив план розширення мережі ліній електричного трамвая Львова. Цей план включав, зокрема, будівництво нової міської електростанції із генераторами змінного струму, а також розширення існуючого і будівництво нового трамвайних депо.

Для нового трамвайного депо вибрали ділянку на межі міста поруч із новою міською різнею (за радянських часів – Львівський м’ясокомбінат) за перехрестям вулиць Волинської та Нової Різні (Промислової). Проектування нового трамвайного депо доручили молодому архітектору Яну-Антонію Богуцькому (1870 – 1948). На той час Ян-Антоній Богуцький вже був надзвичайним професором кафедри будівельної статики і металевого будівництва. Саме він у 27-річному віці розробив проект стрічкового залізобетонного фундаменту Львівської опери (1897), у віці 32 роки Яну-Антонію Богуцькому доручають таку відповідальну роботу, як експертиза монтажу металевих ферм перонного дебаркадера головного залізничного вокзалу Львова.

При проектуванні виробничих приміщень нового трамвайного депо Ян-Антоній Богуцький широко використав залізобетон та металеві конструкції. Будівлі депо були спроектовані в стилі т. зв. «геометричної сецесії», який тоді був рідкісним для промислових споруд. Загалом депо було розраховано на перебування в ньому до 70 трамвайних вагонів.

Вельми оригінальним був будиночок прохідної трамвайного депо на Гаврилівці із невеликою округлою баштою. Нажаль, він не зберігся до наших часів – його було розібрано під час реконструкції депо наприкінці 1970-х років. На початку 1970-х років він іще стояв – його можна побачити на світлині, зробленій у 1971 році.

Проект Яна-Антонія Богуцького є настільки вдалий, що без істотної перебудови будівлі експлуатуються і сьогодні – тут розміщено цех капітального ремонту трамвайних вагонів із верстатною дільницею.

Будівництвом трамвайного депо на Гаврилівці займалася будівельна компанія, яка належала єврейській родині Улямів. Цю фірму заснував Абрахам Берл, на час будівництва депо на Гаврилівці фірму очолював Міхаїл Улям (1879 – 1938) – архітектор, будівельний підприємець та один із лідерів львівської єврейської громади. Цікаво, що племінники Міхаїла Уляма – Станіслав та Адам були відомими у США вченими. Станіслав Улям – математик, брав участь в розробці водневої бомби, а Адам Бруно Улям – авторитетний історик та політолог, радник кількох президентів США.

У 1910 році на території трамвайного депо на Гаврилівці було споруджено низку допоміжних будівель, в тому числі склади для матеріалів та стайню для коней, які були необхідні і у господарстві електричного трамвая, адже службових спецавтомобілів тоді майже не було.

Поруч із трамвайним депо на Гаврилівці наприкінці 1900-х років Міські заклади електричні придбали земельну ділянку для спорудження будинків для своїх працівників. Приблизно в 1910 році було збудовано два будинки-близнюки (вони мають адреси вул. Промислова, 31 та 33) із оригінальною архітектурою, яка поєднує окремі риси модерну та арт-деко. В кожному будинку – по три під’їзди. Квартири були із окремими кухнями, ванними та туалетами. Між другим та першим поверхом знаходяться оригінальні медальйони, в тому числі із зображенням півнів.

Після завершення Першої світової та польсько-української війни, найстаріше депо електричного трамвая на вул. Вулецькій (Сахарова) було перетворене у вагоно-ремонтні майстерні (ВАРМ) – тут проводили капітальні ремонти і модернізацію трамваїв Львова. Відповідно основним експлуатаційним депо стало депо на Гаврилівці. Воно не могло вмістити усі наявні на той час трамвайні вагони. Тому на початку 1920-х років у трамвайне депо було переобладнано будівлю військового кінного манежу Віндішгреца, яка нині має адресу вул. Городоцька, 40 та розташована вздовж вулиці Захисників України, яка з’явилася у 2013 році під час реконструкції вулиці Городоцької. В будівлі колишнього кінного манежу Віндішгреца, спорудженого в кінці 1870-х років, було облаштовано шість трамвайних колій, в тому числі чотири оглядові канави для обслуговування і дрібного ремонту трамваїв. Довжина будівлі складає біля 50 метрів, тому депо могло вмістити біля трьох десятків трамвайних вагонів.

Заїзд трамваїв у депо на базі манежу Віндішгреца відбувався зі сторони вулиці Янівської (Шевченка), а виїзд трамваїв – на вулицю Городоцьку. Станом на 1926 рік це трамвайне депо обслуговувало три трамвайних маршрути – №№ 2, 6 і 7.

У другій половині 1920-х років з’являються плани розширення трамвайного депо, збудованого на базі будівлі манежу Віндішгреца. Вони включають будівництво іще однієї деповської будівлі на шість колій із оглядовими канавами. Ці плани не були реалізовані, адже було вирішено будувати нове сучасне трамвайне депо в районі Богданівки обіч вулиці Городоцької. Це депо мало включати профілакторій із 18 оглядовими канавами (на 70 трамвайних вагонів) та адміністративний будинок. Нове трамвайне депо на вул. Городоцькій, 185 було введено в експлуатацію 22 лютого 1930 року.

Після введення в експлуатацію трамвайного депо на Богданівці, трамвайне депо на Гаврилівці почало відігравати другорядну роль – тут утримувалися в основному застарілі трамвайні вагони. Саме тому в 1939 році, після створення Львівського трамвайного тресту, депо на вул. Городоцькій, 185 отримало № 1, а депо на Гаврилівці – № 2.

Під час ІІ світової війни, у 1944 року, під час наступу радянських військ, трамвайне депо № 1 на вулиці Городоцькій, 185 зазнало значних руйнувань. Отож, випуск трамваїв, які знову вийшли на вулиці Львова 1 березня 1945 року, спочатку відбувався саме із трамвайного депо № 2. Іще з кінця 1944 року відновилися ремонти трамваїв у ВАРМі. Щодо трамвайного депо № 1, то відновлювальні роботи тут тривали більше трьох років. Випуск трамваїв із депо № 1 розпочався 24 січня 1948 року.

У період після ІІ світової війни трамвайне депо № 2 знову відігравало другорядну роль – сюди переважно потрапляли саме застарілі і зношені трамвайні вагони. В той же час у трамвайне депо № 1 в другій половині 1950-х років почали постачатися трамвайні вагони німецького виробництва («LOWA» та «Gotha»), а із 1972 року – чеські трамвайні вагони «Tatra». Основу парку трамвайного депо № 2 спочатку складали старі трамвайні вагони «Sanok», що у 1950 – на початку 1960-х років пройшли модернізацію, а після початку постачання до Львова чеських вагонів «Tatra» в друге депо перевели трамвайні вагони «Gotha».

Станом на початок 1960-х років трамвайне депо № 1 обслуговувало трамвайні маршрути № 1, 2, 9 і частково № 7. В той же час, трамвайне депо № 2 обслуговувало трамвайні маршрути № 3, 4, 6, 7 (частково), 10 і 12. Ці маршрути в основному обслуговували старі трамвайні вагони «Sanok», в тому числі на маршрутах № 3, 10 і 12 експлуатувалися старі двосторонні вагони-човники, які були модернізовані на початку 1960-х років. Останні трамвайні вагони «Sanok» із пасажирської експлуатації були виведені у 1972 – 1973 рр.

Починаючи із 1959 року проводилась часткова реконструкція трамвайного депо № 2 для експлуатації трамваїв німецького виробництва. На початку 1980-х років до трамвайного депо № 2 було передано 50 трьохсекційних зічленованих трамвайних вагонів «Gotha G4-61», які експлуатувалися на трамвайних маршрутах № 4 і 6 до 1988 року.

Із 1978 року розпочалася реконструкція трамвайного депо № 2 із розширенням території та будівництвом нового профілакторію із мийним комплексом. Після реконструкції трамвайне депо № 2 мало вміщувати до 120 трамвайних вагонів моделі «Tatra KT4SU». Новий профілакторій – проїзного типу із трьома оглядовими канавами. В будівлі профілакторію розмістилися й допоміжні приміщення, де проводився ремонт окремих агрегатів. Під час реконструкції в кінці 1970-х років у трамвайному депо № 2 було збудовано будинок диспетчерської із мозаїчним панно.

Постачання трамвайних депо «Tatra KT4SU» до трамвайного депо № 2 почалося у 1984 році – тоді сюди надійшло 27 вагонів цієї моделі. На той час трамвайне депо експлуатувало трамвайні поїзди «Gotha» Т2-62 + В2-62, а також трисекційні зічленовані вагони «Gotha» G4-61, які поступово виводили із експлуатації із надходженням нових чеських трамвайних вагонів. Станом на кінець 1988 року, коли завершився вивід із експлуатації трамвайних вагонів «Gotha G4-61», в трамвайному депо № 2 перебувало 100 трамвайних вагонів «Tatra KT4SU», а також більше десятка службових трамвайних вагонів. На початку 1990-х років трамвайне депо № 2 обслуговувало чотири трамвайні маршрути №№ 4, 5, 6 і 7. В другій половині 1990-х років трамвайне депо № 2 почало випускати вагони на маршрут № 2.

На початку 1990-х років на вулицях Волинській та Промисловій стався провал каналізаційного колектору. В авральному порядку до трамвайного депо № 2 від вул. Богдана Хмельницького було прокладено нові трамвайні колії по вулиці Промисловій. Курсування трамвайного маршруту № 6 до розворотного кільця на вул. Липинського припинилося, вагони цього маршруту почали розвертатися по території трамвайного депо № 2. Відповідно частину несправних трамвайних вагонів розмістили на колії на вулиці Промисловій обіч депо. На території трамвайного депо № 2 вагони маршруту № 6 розверталися до 7 березня 2002 року – тоді було введено в експлуатацію трамвайну колію по вул. Промисловій із новим розворотним кільцем на вул. Миколайчука. Колію до автостанції № 2 на вул. Липинського відновлено не було.

26 грудня 2011 року припинилася робота трамвайного депо № 1 на вул. Городоцькій, 185, як експлуаційного. Депо було перетворене у вагоноремонтні майстерні ЛКП «Львівелектротранс». Цей день став останнім днем лінійної експлуатації трамваїв «Tatra T4SU». Всі справні трамваї «Tatra KT4» із трамвайного депо № 1 були переведені у депо № 2. Від 27 грудня 2011 року і до 5 липня 2013 року випуск трамваїв на всі маршрути міста здійснювався із трамвайного депо на вул. Промисловій, 29.

У зв’язку із проведенням реконструкції ділянки вул. Богдана Хмельницького і Замарстинівської (від пл. Ярослава Осмомисла до вул. Гайдамацької), яка мала розпочатися 8 липня 2013 року, 5 липня всі справні трамвайні вагони «Tatra KT4» були переведені у трамвайне депо № 1 на вул. Городоцьку, 185. Планувалася також реконструкція вул. Промислової (від вул. Богдана Хмельницького до вул. Волинської), отож на цій ділянці було демонтовано контактну мережу.

Незважаючи на те, що трамвайне депо було відрізано від трамвайної мережі, тут продовжували ремонт трамвайних вагонів у цеху, збудованому на початку ХХ століття. В той же час, на початку 2014 року розпочалася реконструкція профілакторію. Фінансування реконструкції здійснювалося за кошти кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Першим підрядником була будівельна компанія «Еко-Дім». Проект реконструкції профілакторію трамвайного депо № 2 був розроблений ТзОВ «ВТФ «Західінтерм». Планувалося, що реконструкція профілакторію трамвайного депо № 2 триватиме до кінця 2014 року – здача в експлуатацію планувалася на 4 квартал 2014 року.

Реконструкція трамвайного депо № 2 затягнулася на 7 років. Спочатку роботи із реконструкції припинилися через ліквідацію «Брокбізнесбанку», в якому лежали кошти кредиту ЄБРР, призначені на фінансування реконструкції трамвайного депо. Відповідно, компанія «Еко Дім» розірвала договір із «Львівелектротрансом».

Повторний тендер на реконструкцію профілакторію відбувся навесні 2016 року. Тоді переможцем тендеру стала київська компанія ТзОВ «Аеровент», яка погодилася виконати передбачені проектом роботи за 1 мільйон 274 тисячі євро. Іншим учасником тендеру була турецька компанія «Онур», яка оцінила роботи із реконструкції в три рази дорожче. Завершити реконструкцію мали протягом 12 місяців із дати підписання контракту (10 травня 2016 року). Проте підрядник не виконав взяті на себе зобов’язання, відповідно контракт із ним розірвали.

Активні роботи із реконструкції трамвайного депо № 2 відновилися лише восени 2020 року. Їх проводило ПП «Вір-Західбуд», яке стало третім підрядником із реконструкції. Реконструкція трамвайного депо № 2 була завершена 13 вересня 2021 року, коли депо знову прийняло всі справні лінійні трамваї Львова. Старі будівлі трамвайного депо наразі потребують ремонту та відновлення.

Антон ЛЯГУШКІН

Частину ілюстрацій запозичено із видання Jan Szajner, Marcin Rechlowich Tramwaje Lwowskie 1880 – 1944. – Lodz: Ksiezy Mlyn, 2020.