Одним з найбільш цікавих львівських архітекторів першої половини ХХ століття був Вавжинець Дайчак. Людина з надзвичайно цікавою долею та життям, він зумів не лише працювати в руслі тогочасних найсучасніших архітектурних ідей, але й залишив після себе цілу когорту своїх учнів, які продовжували його діяльність. Тож пропонуємо вам поглянути на життя одного з найбільш оригінальних митців на наших теренах у ХХ столітті.
Народився Вавжинець у селі Ренів (зараз Зборівський район Тернопільської області) у сім’ї селян. Він був найстаршим сином у родині. Навчався в Бродівській гімназії, після чого вступив на архітектурний відділ Політехнічної школи у Львові (сучасний НУ «Львівська політехніка»).
Ще будучи студентом, він уже у 1906 році створює проект церкви для рідного села. Після отримання диплома, він виявляється втягнутим в Першу Світову війну та польсько-українську війну. У 1920-ті роки, він працює у фірмі Альфреда Захаревича і Євгена Червінського, а вже 1923 року здає авторизаційний екзамен, що дозволяло йому самостійно проводити будівництво.
У 1925 році він створює власне архітектурне бюро, яке діяло до 1939. Про його високий фаховий рівень свідчить і той факт, що Дайчак був єдиним делегатом від міжвоєнної Польської республіки на міжнародному конгресі інженерів 1928 року у Празі. До 1939 року більшість його робіт було створено саме у Львові та на Львівщині.
Після ІІ Світової війни у 1945 році, він разом із родиною поселився у Ярославі, де не займається викладацькою роботою та продовжує творити в сфері архітектури. Прикметно, що саме з майстерні Дайчака вийшли кілька відомих архітекторів та науковців, таких як Збігнев Хвалібуг, Єжи Гаврот, Марія Лілієн, Тадеуш Стапф. Помер Вавжинець у Ярославі, проте зважаючи на його непересічні заслуги він був похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві. Сучасні львів’яни фактично не пам’ятають про нього, тому єдиною згадкою про нього слугують лише створені та реставровані ним будівлі. Погляньмо на деякі з них.
Притулок у Львові на нинішній вулиці Стуса, 57, що належав Господарській жіночій школі (1925, спільно із С. Брунарським). Пізніше, у 1929 році він добудував саму будівлю школи.
У 1926 році ним було проведено реставрацію інтер’єрів Чорної кам’яниці на площі Ринок.
Приклався він і до будинку №21 на вулиці Галицькій. Архітектори Юзеф Сосновський і Альфред Захаревич розробили проект будинку для Т. Балабана, який був затверджений 9 липня 1908 року. Завершили будівництво будинку 1910 року і вже 24 жовтня цього ж року, Теодор Балабан отримав дозвіл на заселення. У 1931 році магазинні приміщення першого поверху були змінені за проектом Вавжинця Дайчака на приміщення Міської комунальної ощадної каси.
У 1930-ті рр., Дайчаком було створено головний вівтар костелу святої Єлизавети в стилі арт деко.
Дім громадського центру при монастирі францисканців на нинішній вулиці Короленка, 1а, збудований у 1932—1934 роках у стилі конструктивізму.
Будинок Вищої школи зовнішньої торгівлі.
Костел Найсвятішого Серця Ісуса у Львові, у Рясному, споруджений у 1938 році.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008.
- Бірюльов Ю. О. Дайчак Вавжинець // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 11.
- Maria Dayczak-Domanasiewicz. DRUŻYNY BARTOSZOWE. Pamięci ich założyciela inż. Wawrzyńca Dayczaka. (http://www.lwow.com.pl/dayczak.html)
