Вечір пам’яті майданівця Юрія Вербицького відбувся 25 липня 2015р. в Мистецькому центрі кінопалацу ім. Довженка в день його народження. Дві межові дати, які окреслюють повноту людського життя, яким би воно не було коротким….
Франкова сентенція: «Твойого я найкраща частка з тобою враз не ляже в гріб» найбільш стисло висвітлює смислове навантаження і етичну складову цього непересічного заходу.
Ні, не просто прийшли і поринули в сентиментальні спогади. Небесна сотня – це новий стандарт мислення і зобов’язує не зловживати пам’яттю. Вечір пройшов на одному подиху, як безперервна молитва на вервечці – поезія, пісня, відеокліпи і танцювальні композиції. Атмосфера маминої світлиці, іі шляхетного смутку була на диво органічною у цьому величезному залі з численними глядачами. Мов поруч із нами сидів сам Юрко – спокійний і гарний, усміхнений і щасливий, бо не всякому вдається на аж надто короткому старті – «своїм життям до себе дорости».
Доростаймо і ми…
Поетеса Юлія Курташ – Карп
НАЙКРАЩА ЧАСТКА
Твойого я найкраща частка
З тобою враз не ляже в гріб.
Іван Франко
Ричали леви зболено і грізно:
„О, як ви, люди, л ю б и т е запізно
Свободу і несете на позір,
що чоловік – невдалий божий твір
на тлі монументальної сецесії,
із вірою спасенною про …пенсії.
Ричали леви людям навздогін,
а люди кляли мера й водогін…
І тільки замерзаючий Личаків
розритою могилою заплакав
над левом замордованим зі Львова,
де всяка доля містом гонорова.
Бо тільки тим, хто, власне, з Бандерштату
судилось за свободу помирати
з печаттю лютих ран від катувань.
На самоті Христових відчувань
іти крізь ніч чистилищем доріг,
шепочучи: „ Любити край – не гріх…”
Героям слава! – скажете мені.
А я і досі, наче в напівсні
бреду за тою першою труною
думками, що усі ми поза грою
вселенських криз й всіляких суперстар,
за той заклятий львівський божий дар –
лупати скелю!.. І не спинить нас
ні грім, ні холод, ні братви спецназ.
Ані „ масковский говор” камяниць ,
де рідне небо досі горілиць…
Лупати скелю – вічний віщий сон.
Смерть ворогам! – невтішний унісон.
Ричали леви зболено і грізно:
„Герої теж бувають люди різні…
Але Юркові посадіть вербу.
Вербу, що зачарована в струну. ”
І забринить бентежне: „ Я жива!
Та Україна, що була твоя…”
У вечорі пам’яті взяли участь: Юлія Курташ-Карп, Лілія Кобільник, Зиновій Медюх та Володимир Олексин, Анна Кривута, Володимир Кудовба, Оксана Винницька, народний вокальний ансамбль «Гердан» та дитячий танцювальний колектив с. Старе Село. Ініціатором та режисером була Наталка Криничанка.
Наталка СТУДНЯ
