Найдавніший період історії Львова асоціюється із князями, а навіть з королями. Натомість, в наступну хронологічну епоху обличчя міста чи не найбільше визначали міщани, купці, патриціат. Імена багатьох із них відомі до сьогодні. Подекуди це цілі роди, яким ми завдячуємо старовинними ренесансними кам’яниця чи зведенням неповторних сакральних об’єктів. Водночас, про цих діячів нам відомо не так багато – часто крім імен, по суті, нічого: ми навіть не знаємо як вони виглядали, з чого складалась їхня буденність. Дещо кращою є ситуація із львівським патрицієм XVI століття Станіславом Ґанелем. Його надгробна плита, замовлена, очевидно, дружиною збереглася у латинській катедрі. Безумовно, що цей надгробок не дає уявлення про вигляд Станіслава Ґанеля. Тут можна говорити хіба про те, яким згаданого патриція бачив скульптор, а радше навіть про мистецькі й естетичні уподобання епохи. З іншого боку, існують і інші джерела, здатні пролити певне світло на особистість Станіслава Ґанеля. Зокрема, на рівень його заможності.
Дружина
Перші (певні) висновки про персону Станіслава Ґанеля можна зробити після вивчення та осмислення біографії його дружини, Софії Ґанель, діячки у Львові знаної. Її життєпис більш багатий, у порівнянні з чоловіком, на фактографічні дані, а персона відома і часто обговорюється навіть у наші дні.
Отож, як воно і має бути в порядній родині, відносини між ними складалися по-різному. Водночас, підтримку та фундацію львівських єзуїтів Софією Ґанель, заснування нею храму святої Софії у Львові, будівництво, між іншим і на її кошти, колегіуму та костелу єзуїтів – ці та багато інших знатних діянь Софії Ґанель, якими вона й вписала своє ім’я в історію нашого міста, важко уявити без Станіслава Ґанеля, її чоловіка. Очевидно, що багато із перерахованого стало можливим, у тому числі, завдяки Станіславу Ґанелю, хоч його самого на момент звершення цих дій уже й не було серед живих.
Читаючи істориків
Серед дослідників історії Львова та вчених, кому ми завдячуємо відомостями про місто, не можна не згадати про Владислава Лозинського. Чудовий палац в центрі міста, де зараз знаходиться галерея, цінна мистецька колекція, а також надзвичайно багата інтелектуальна спадщина – це те, чим згаданий вчений запам’ятався для наступників.
Між іншим, він також писав художні та наукові тексти. Зокрема, є автором праці, яка стосується історії львівського патриціату. У останній Владислав Лозинський, між іншими, згадує і про сімейство Станіслава та Софії Ґанель. Зокрема, покликаючись на міські акти, подає інформацію про рівень заможності родини.
Давній інвентар
Праця “Patrycjat i mieszczaństwo lwowskie w XVI – XVII wieku” Владислава Лозинського присвячена аналізу економічного життя Львова у зазначений період, також там перераховано представників знатних родів, які впливали на економічне та політичне життя Львова, визначали повсякдення міста, його образ. Не обійшов історик увагою і родину Ґанелів. Зокрема, вчений покликається на інвентар 1577 року, який було укладено вже після смерті Станіслава Ґанеля. Документ цей, за Владиславом Лозинським, збережений “у міських актах”, є не просто цінним джерелом для дослідження й осмислення урбаністичних процесів на наших теренах. Він також дозволяє судити про рівень заможності родини Ґанелів, якщо говорити про більш конкретні речі.
Відтак це джерело дозволяє сказати про статки, які міг залишити по собі львівський патрицій XVII століття: “…багато золота і срібла, позолочений посуд, декілька десятків срібних ложок, пояси, перстні, багато гаптовані перлами тканини”. Також в інвентарі є згадки про наявну у будинку Ґанелів зброю. Зокрема, це декілька шабель і меч зі сріблом. У підвалах Ґанелів, очевидно, не в них одних, можна було знайти великий запас заморських вин. Врешті, Станіслав Ґанель ще й володів фільварком під Львовом, а при тому була і стайня, де стояло 14 коней. У переважній більшості – із Османської імперії. До цього переліку варто додати і кам’яницю №5, що на Площі Ринок, якою володіла Софію Ґанель, над якою працювали кращі у місті майстрів. Саме у цьому будинку вона й дозволила проживати єзуїтам після приходу їх до Львова і до будівництва ними свого власного комплексу у місті.
Де пересікаються інтереси
Зрозуміло, що відносини між найбагатшими жителями давнього Львова також складалися по-різному, траплялося всяке. Так, інший історик, Денис Зубрицький, покликаючись на актові документи, описує декілька цікавих епізодів, які допомагають нам вибудувати обрав Станіслава Ґанеля більш повно. Так, у 1565 році Костянтин Корнякт продав Станіславу Ґанелю 500 волових шкур, але в тому ж році між згаданими купцями та, по суті, сусідами на Площі Ринок спалахнула суперечка, в корені якої лежав розподіл бочок з мальвазією та лимонами.
Кампіани, Боїми, Домагаличі, Шольц-Вольфовичі, Штехери, Корнякт… цей список із прізвищ заможних та знатних львів’ян\родів давнини можна продовжувати. У кожному з випадків про цих діячів можна сказати багато хорошого, а часто і немало поганого. Водночас, вони творили та визначали обличчя Львова декілька століть тому. Ми до сьогодні розповідаємо про них та їхні діяння відвідувачам міста, переплітаючи туманні факти з таємницями та секретами, яких кожна з епох наплодила про них чимало. Щодо роду Ґанелів – вони також важлива та невід’ємна частина цієї оповіді. Оповіді, яка продовжується в наші дні і залишиться після нас…
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Гулюк Є. “…цей пам’ятник поставила достойна жона Софія”, або найвідоміший “меценат у спідниці” давнього Львова // Духовна велич Львова, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://velychlviv.com/tsej-pam-yatnyk-postavyla-dostojna-zhona-sofiya-abo-najvidomishyj-metsenat-u-spidnytsi-davnogo-lvova/
- Ісаєвич Я. Владислав Лозінський // Енциклопедія сучасної України, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=56238
- Łoziński W. Patrycyat I mieszczaństwo lwowskie w XVI I XVII wieku. – Lwόw: Gubrynowicz I Schmidt, 1890. – S. 114 – 115.
- Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. – Lwόw: Drukiem stauropigiańskim. – S. 184.
