Від початку XX століття столичне королівське місто австро-угорської Галичини – Львів – з метою власної популяризації та задля підтвердження статусу надавало можливість реалізації найбільш амбіційних та дорогих проектів у цілій імперії…
Хоча й поодинока, але багатоповерхова забудова цього періоду є своєрідним свідченням фінансового та економічного розвитку Львова… Торговельний центр “Магнус” є яскравою пам’яткою тієї доби.
Так склалось, що найбільш видатніші, промовисті проекти молодого архітектора Романа Фелінського (1886-1953) було зведено у Львові в період з 1909 по 1913 рік. Окрім “Магнуса” це ще два не менш вагомі проекти: спільно з Єжи Гродзинським будинок для поховань “Бет Тахара” на новому єврейському цвинтарі (вул. Золота) та у 1910 році пасаж Грьодлів з кінотеатром “Гражина” при вул.Сапєги (Бандери). Нажаль, ці будинки не збереглись до сьогоднішнього дня…
Сміливий проект у 1912-1913 рр. втілювала в життя будівельна фірма архітектора Міхала Уляма, де Р. Фелінський займав посаду керівника архітектурного відділу. Споруда постала як залізобетонний скелет заповнений склом. Будівля своїми формами значно випередила архітектуру навіть двадцятих років… Будівля мала п’ять ярусів та чотирьохвісний фасад зі сторони вул. Шпитальної. Обидва фасади утворювались стрункими профільованими залізобетонними колонами, між якими знаходились цілком засклені поверхні – великі вітрини на першому поверсі та трьох площинних вікон на решті поверхів, так званих “chicago-windows” (чикагських вікон).
На відміну від малодекорованого зовнішнього вигляду внутрішнє планування будівлі ґрунтувалось на традиціях характерних для торгівельних залів XІX ст., а не новітнього товарного дому це ефект якого бажали досягти інвестори – Скібневський та Френкль. Проте, новітня конструкція й тонкі перегородки дозволяли швидко переплановувати й довільно збільшувати приміщення, аж до створення однопросторового інтер’єру.
Суттєві зміни будинку планувались вже наприкінці 1930-х років… Місцева влада хотіла перемістити сюди з Гетьманських валів (права сторона пр. Свободи) Дирекцію Галицького Скарбу (будівля не збереглась). Згідно з віднайденими планами стару повітряну систему опалення (решітки якої збереглись донині) замінили на водяну. В цей же час ризаліт було з’єднано з бічними фасадами до рівня другого поверху, що зумовило ряд конструкційних перебудов. Рівень поверхів у новоутворених приміщеннях і сьогодні не відповідає висоті поверхів основної будівлі…
По завершенні ІІ світової війни, у націоналізованій споруді, розмістили безліч установ та дрібних підприємств, від приймального пункту білизни до прання (від лазні №3, що на вул. Шпитальній, 11) до районних комітетів ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії, авіаці, флоту) та Червоного Хреста Шевченківського району, тут містилися також продуктовий магазин та районний харчопром, виконком Шевченківської районної ради депутатів трудящих, а також відділення Держбанку Шевченківського району…
Протягом 1959 – 1961 рр. будівлю пристосували для розташування ЦУМу, тоді побутувала назва “старий” ЦУМ (універмаг на пл. Ринок, 32) та “новий” – власне, теперішній “Магнус”… Внутрішня структура будівлі зазнала суттєвих змін…
Вже у XXI сторіччі об’єктом, який давно вже втратив функціональне значення, зацікавився польський бізнесмен… Кредит, наданий Міжнародним банком реконструкції і розвитку, дозволив уже в 2003 р. закрити універмаг та розпочати відновлювальні роботи. 2004 р.оновлений “Магнус” був відкритий знову…
Використані джерела:
http://www.beta.architektura.warszawa.sarp.org.pl/ , http://magnus-store.com/ , http://www.lvivcenter.org/
