В суботу, 1 квітня 2017 року, о 12.30 у Соборі Святого Юра (площа Святого Юра, 5) відбудеться презентація історико-документального альбому „Блаженний архімандрит Климентій (Казимир граф Шептицький). Листи до рідного брата Станіслава графа Шептицького та родини”. Подія відбудеться з благословення та за участі Митрополита Львівського Високопреосвященного Владики ІГОРА (Возняка).
Над цим чудовим альбомом працювали Єрм. Юстин (Бойко) – керівник Постуляційного центру монастирів Студійського Уставу, настоятель Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ, упорядник листів та видання, та Іван Матковський – упорядник листів та видання, перекладач на українську мову.
Ці листи, написані бл. свщмуч. Климентієм (Казимиром Шептицьким) до членів родини у період із 1881 по 1945 роки, були нещодавно віднайдені у монастирі св. Теодора Студита «Студіон», що біля Риму у Кастельгандольфо. Більшість з них – до брата Станіслава Шептицького, генерала Війська Польського. Листи перекладено українською мовою Іваном Матковським та спільно з о. Юстином (Юрієм Бойком) упорядковано і підготовано до друку.
Понад дві сотні фотографій Родини Шептицьких, які ілюструють історико – документальний альбом „Блаженний архімандрит Климентій (Казимир граф Шептицький). Листи до рідного брата Станіслава графа Шептицького та родини”, сприятимуть глибшому вивченню постаті блаженного свщмуч. Климентія Шептицького та родини Шептицьких загалом.
У альбомі використано світлини з колекції „Archiwum Szeptyckich” (Польща), о. Юстина (Юрій Бойко), Івана Матковського, Лесі Квик, Романа Метельського, „Narodowe Archiwum Cyfrowe” (Польща), Muzeum Narodowe w Warszawie (Польща), Cyfrowa Biblioteka Narodowa Polona (CBN) (Польща) – багато з них також вперше побачать світ.
Передмовою до видання стали спогади с. Ванди, дочки Олександра графа Шептицького і племінниці о. Климентія та Митрополита Андрея Шептицьких. Спогади с. Ванди перекладені з польської мови та друкуються також вперше.
Листи о. Климентія прокоментовані перекладачем Іваном Матковським. Графічне та мистецьке оформлення видання – задум його упорядників, реалізовано львівською художницею Лесею Квик.
Літературна редакція здійснена Василем Лабою, Галиною Терещук, Іванною Матковською. Упорядники висловлюють подяку Ігореві Розлуцькому за допомогу у підготовці Листів до друку.
Видання підготовлено до друку за фінансового сприяння Івана та Іванни Матковських, Юрія та Марії Чернецьких. Надруковано за кошти Ігоря та Оксани Васюників.
Історико-документальний альбом готувався до друку у співпраці з церковними інституціями та організаціями: Свято-Іванівською Лаврою Студійського Уставу УГКЦ, Постуляційним Центром Монастирів Студійського Уставу УГКЦ, Fundacja Rodu Szeptyckich, Громадською радою „Святий Юр”.
З тексту листів довідуємось про малознані факти з життя родини Шептицьких та взаємини між братами, дітьми Яна та Софії Шептицьких. До нині не опубліковано жодної монографії, яка б охоплювала різні сторони життя та діяльність блаженного архимандрита Климентія Шептицького.
В листах Казимир Шептицький (о. Климентій) детально описує своєму брату Станіславу, військовому аташе австро-угорської імперії на Далекому Сході у Маньчжурії, останні роки життя їх батьків та смерть матері – Софії Шептицької. З них ми довідуємось про причини вступу в чернече життя автора та перебування в монастирі на Балканах. Надзвичайно цікаво описаний міжвоєнний період у житті родини та факти пов’язані з діяльністю брата – Митрополита Андрея. Цінними документами родини є спогади про відвідання Прилбич після вбивства брата Леона солдатами в час першої радянської окупації Галичини. Читаємо свідчення очевидця подій 1941 року у Львові – вбивства в’язнів під час відступу більшовиків після оголошення Німеччиною війни СССР.
Архимендрит Климентій Шептицький залишив у листах до родини цінну, часто не відому широкому загалу, інформацію про греко-католицьку Церкву та події з життя праведного Митрополита Андрея Шептицького.
Блаженний Священномученик Климентій (Казимир Шептицький) народився 17 листопада 1869 року у селі Прилбичі в родині Яна та Софії Шептицьких. Був шостою дитиною у сім’ї. У 1892 році отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті у Кракові. Займався адвокатською та політичною діяльністю. Зокрема, у 1900-1907 році був депутатом австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси». У 1911 році, у віці 43 років, втупив до монастиря. У 1918 році став настоятелем Унівського монастиря, a з 1926 року ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. У 1927 році на землях т.зв. Кайзервальду у Львові заснував Свято-Іванівську лавру Студійського уставу. В 1936–1937, спільно з братом, митрополитом Андрієм Шептицьким, склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. Відіграв велику роль у створенні та формуванні чернецтва греко-католицької Церкви. У 1939 році таємно іменований митрополитом Андрієм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру. Під час Другої світової війни врятував кілька сотень єврейських, польських та українських дітей. Замордований у 1951 році у Владимирському централі в Росії. В 1996 р. посмертно отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту. Отець Климентій Шептицький беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові під час офіційного візиту Святійшого Отця в Україну.
Станіслав Шептицький народився 3 листопада 1867 року, як четвертий син Яна та Софії Шептицьких. У 1888 році закінчив Військову Технічну Академію у Австрії та отримав офіцерське звання поручника. У 1904-1905 рр. був австрійським військовим аташе при російській армії в Маньчжурії. У 1914 році призначений начальником штабу II корпусу на російському фронті. Кандидатуру Станіслава Шептицького було запропоновано, щоб очолити Українських Січових Стрільців. У 1916-1917 рр. очолює Польські Легіони австро-угорської армії. У 1919, як генерал Війська Польського, займав пост командувача Литовсько-Білоруського фронту під час польсько-большевицької війни. У 1920 році керує обороною Варшави під час вторгнення кінноти Будьоного в Польщу. У 1923 році призначений міністром оборони Польщі. Був нагороджений найвищими військовими відзнаками ІІ Речі Посполитої.
Іванна НОВАКІВСЬКА
