Постать Єжи Глоговського на сьогодні є малознаною для львів`ян. Художник, архітектор, етнограф – всі ці характеристики приховують за собою людину з насправді дивовижною долею та яскраво наповненим життям. То ким же він був – автор єдиного зображення Львівської ратуші, до її перебудови у ХІХ столітті?
Народився Єжи в дрібній шляхетській родині у Львові, у 1777 році. Відомості про ранній період його життя дещо скупі, проте все ж дещо нам таки відомо. Так, у 1790-х рр. він навчався малярству у львівського художника Остапа Білявського, який свого часу був одним з найвідоміших малярів відповідного Львівського цеху. На той час, для Єжи це був чи не єдиний спосіб отримати фах маляра у Львові, який перебував на переломі епох і в умовах переходу від реалій зниклої Речі Посполитої до нового життя в складі монархії Габсбургів.
У 1803—1809 рр. він займає досить високу посаду урядового архітектора і геометра Кракова. Зокрема, у цей час він працює на роботах по відновленню фортифікацій Кракова. З 1809 р. він повертається до Львова, де починає працювати архітектором, а пізніше — заступником керівника Галицької дирекції будівництва. Серед помітних його робіт цього часу слід відзначити перебудову львівської колегії піарів на шпиталь у 1811. Проте найважливішою була його діяльність у 20-30-ті роки, коли протягом 1827—1835 рр. очолював проект будівництва нової будівлі міської ратуші у Львові. При цьому він є автором єдиного збереженого до нашого часу зображення старої ратуші, яка існувала до 1826 року.
Також Глоговський взяв участь у розбудові блоку адміністративних споруд на Гетьманських валах (сьогодні проспект Свободи). Збудовану за його проектом будівлю було розібрано у 1943—1947 рр. Глоговський займав протягом 30 років посаду інспектора державних новобудов в Галичині та Буковині, і його вплив на формування нових принципів містобудівництва, охорони чи консервації архітектурних пам’яток старовини був досить вагомим.
У 1834—1836 рр. він здійснив ряд подорожей по західноукраїнських землях, в основному півднем сучасної Тернопільщини. Відомі зображення селян Могильниці, Довгого, Янова, Золотого Потоку, Підзамочка, Язлівця; міщан Бучача, Заліщиків, Хоросткова.
Серед найвидатніших художніх напрацювань Глоговського на першому місці знаходиться великий цикл акварелей «Український народний одяг» (1834—1836), тематично поділений на дрібніші цикли («Галицькі одяги», «Львівські одяги», «Старольвівські одяги», «Українські одяги», «Одяги Великого князівства Литовського» та ін.). У творах цього циклу з документальною точністю (за власними натурними замальовками) зафіксував особливості народного одягу українського населення міст, містечок і сіл Східної Галичини, а також використав окремі джерела XVIII ст. Сьогодні ці акварелі, зберігаються нині у відділі мистецтв Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.
Помер Глоговський 15 вересня 1838 року і похований у Львові на Личаківському цвинтарі. У ці дні, коли активізувався інтерес до історії міста, і більшість львів’ян і гостей міста святкують його 760-ліття, варто загадати і про таких його славних синів як Єжи Глоговський.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела
- Бірюльов Ю. О. Ґлоґовський Юрій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 621.
- Український народний одяг 17 — початку 19 ст. в акварелях Ю. Глоговського / Авт. та упоряд. Д. П. Крвавич, Г. Г. Стельмащук; Ред. Ю. Г. Гошко. — Київ: Наукова думка, 1988. — 272 с.
