Серед постатей пов’язаних зі Львовом особливо виділяється особистість Юрія Рудницького, який сучасникам був відомий під псевдонімом Юліана Опільського. Йому судилось стати одним з найпопулярніших українських письменників міжвоєнного часу Західної України, більш того, він працював у досить специфічному жанрі історичного роману. Пропонуємо сьогодні вам поглянути на перипетії його досить непростого, проте цікавого життя і творчості.
Народився майбутній романіст у Тернополі 8 жовтня 1884 року. Родина Рудницьких була багатодітною та широко знаною у місті. Батько Юрія – Лев Рудницький, викладав географію та історію в Першій Тернопільській державній гімназії і жив неподалік від навчального закладу у будинку, який дивом зберігся до наших днів.
Уже 1891 року сім’я переїхала до Львова, де Лев продовжував учителювати, а Юрій навчався спершу в польськомовній, а з 2-го класу у Академічній гімназії. Тогочасна гімназійна освіта давала йому дуже добрий багаж знань і після складання так званої «матури» (іспиту на атестат зрілості), тогочасний випускник гімназії вільно володів широкими знаннями у гуманітарній сфері та мав чудову мовну підготовку. Закінчив він гімназію у 1902 році, уже на жаль сиротою. Його брати і сестри згодом стануть відомими діячами у різних сферах науки і культури, а наймолодший Юрій, поки що записується на навчання до Львівського університету. Він активно вивчає філософію та філологію. Завершує він своє навчання в університеті міста Ґрац. У цей же час він активно подорожує – відвідує Італію, Грецію, Єгипет. Ці подорожі закладуть майбутній фундамент для багатьох моментів його творчості.
Після закінчення університету у 1907 році, Рудницький повернувся до рідної Академічної гімназії, в якій викладав німецьку мову й історію. Перша світова війна застала письменника У Львові, який він згодом змушений був покинути. У 1916 році львівська «Просвіта» випустила його «Підручник до науки німецької мови». Від 1917 року, Юрій працював референтом шкільної крайової ради, редагував шкільні підручники, очолював педагогічний журнал «Українська школа». А 1918 рік став часом його письменницького дебюту — вийшла в світ повість «Іду на вас. Історичне оповідання з часів Святослава (960—972)». На обкладинці вона містила псевдонім, який з того часу стане звичним та широковідомим – Юліан Опільський.
З цього часу розпочинається активний період в творчому житті Юліана Опільського. У вересні 1919 року він завершив роман «Опирі» («Упирі»). У 1922 році побачила світ повість «Сумерк». Враховуючи її тематику яка торкалась українсько-польських взаємин у ранньомодерний час вона згодом виявилась заборонено і була повноцінно видана лише у 1970 році. Тому поступово з’являються твори Опільського присвячені менш кон’юнктурним і більш давнім періодам. Серед них виділяються: «Танечниця з Пібасту» («нарис з староєгипецького побуту», 1921), «Гарміоне» («нарис із життя Чорномор’я під кінець V століття до Христа», 1921); «Сумерк» («повість із XV століття», 1922); «Вовкулака» («оповідання з XI століття», 1922); «Поцілунок Іштари» («нарис зі старовавилонського побуту», 1923); «Школяр з Мемфісу» («нарис зі староєгипецького побуту», 1927); «Тінь велетня» («оповідання із року 1812», 1927). У цей час він очевидно завершив і першу версію свого твору «Ідоли падуть».
У 1932 році в журналі «Нові шляхи» опубліковано повість «Аллах». Повість «Діти Одіна» написана у тому ж 1932 році з’явилися друком аж у 1985 році. Повість «Ідоли падуть» опублікувала видавнича спілка «Діло» вже після смерті автора, який передав їй рукопис 1935 року. Помер письменник 9 лютого 1937 року у Львові. Він похований на Личаківському цвинтарі. Сьогодні пам’ять про нього у Львові зберігає названа на його честь вулиця. Проте важливішою є пам’ять про створені ним твори і його роль у розвиток української культури у міжвоєнний період. То ж згадуймо про нього і ми.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Ільницький М. Опільський Юліан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 604.
- Опільський Юліан / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 678.
