ХІХ століття стало часом, коли до мандрівок світом почало залучатись все більше і більше людей. Подорожі в інші країни, які людині нашого часу видаються звичним та типовим, у ті часи викликали набагато більший інтерес і не були настільки поширеними. Непересічним прикладом тут є Іда Пайффер, яка в один день покинула життя у Львові, та вирушила у мандри. Більш того, вона описала свої подорожі у книгах, які у тогочасній Європі стали бестселерами та були перекладені на 7 мов. Ким же ж вона була, людина, яка стала одним з найяскравіших мандрівників світу ХІХ століття?
Іда народилась у Відні і була донькою багатого купця Реєра. Ще дитиною, вона полюбляла спортивні вправи та хлопчачий одяг, окрім того, вона отримувала освіту, яку на той час здебільшого отримували саме чоловіки. Коли їй було 5 років, вона вирушила у свою першу подорож з батьком – у Палестину та Єгипет. Вочевидь ця мандрівка справила на неї незабутнє враження. Коли їй було 9 років, батько помер, і за виховання взялась мати, яка підходила до виховання доньки цілковито по-іншому.
Львівська частина історії розпочинається 1 травня 1820 року, коли Іда виходить заміж на доктора права Марка Антона Пфайффера, який на той час був адвокатом у Львові. На той час він був пов’язаний у роботі з австрійською адміністрацією Галичини, тому його перебування у місті було зумовлене службовими причинами. Незважаючи на те, що для тогочасної монархії Габсбургів край був своєрідним “Сибіром”, Іда переїжджає до міста з чоловіком. Проте його кар’єру важко було назвати успішною. Він звинуватив чиновників у Галичині у корумпованості і змушений був покинути посаду, після чого він так і не міг нормально працевлаштуватись.
Сім’ю охопили злидні, і щоб хоч якось покращити становище, Іда почала давати уроки малювання та музики. І без того важкі умови були ще важчими через те, що Марк був старший за неї на 24 роки і уже мав дорослого сина від попереднього шлюбу. Фінансова ситуація покращилась лише у 1831 році, коли вона отримала спадщину після смерті матері. Іда нарешті змогла найняти хороших вчителів для своїх двох синів. Її чоловік помер у 1838 році, а згодом, після дорослішання синів, тогочасна львівська домашня господиня нарешті отримала змогу здійснити змінити амплуа і здійснити дитячу мірю –податись і подорожі світом.
У 1842 році вона помандрувала Дунаєм до Чорного моря та Стамбулу. Звідти вона продовжила свій шлях до Палестини та Єгипту і повернулась додому через Італію. Вона вирішує опублікувати своє враження від поїздки і у 1843 у Відні з’являється її двохтомник про мандрівку у Єгипет та Святу землю. Прибутки від публікації дозволили їй подорожувати і далі. У 1845 вона вирушає у Скандинавію та Ісландію і у 1846 у Пешті (частина сучасного Будапешту, до другої половини ХІХ століття Буда і Пешт на Дунаї були окремими містами) виходить її книга про цю подорож, яку у 1852 році переклали англійською і видали в Лондоні.
Натхненна попередніми успіхами, Іда вирушає у свою першу навколосвітню подорож. Вона відвідує Бразилію, Чилі, цілу низку інших країн Південної Америки, Таїті, Китай, Індію, Персію, Османську імперію і Грецію. Додому вона повернулась у 1848 році.
За підсумками цієї подорожі виходить чергове видання, яке одразу у рік його виходу перекладають англійською. У 1851 році, вона вирушає в Англію та Південну Африку, потім у Борнео, Суматру та Австралію. Після цього її шлях пролягав через США, Перу, Еквадор, а потім знову на північ, до Великих Озер, звідки вона вирушила у Європу та повернулась додому де написала книгу про свою другу навколосвітню подорож.
У травні 1857 вона вирішила відвідати Мадагаскар, де вона навіть втрутилась в антиурядову змову, внаслідок чого змушена була покинути країну. Проте вона підхватила малярію, яка на той час була екзотикою у Європі і в результаті у 1858 вона померла від цієї хвороби. Її син Оскар, посмертно видав книгу про її подорож до Мадагаскару з її біографією. У 1879 окремо виходить її біографія. Іду обрали членом географічних товариств у Берліні та Парижі, вона була одним з найбільш вражаючих мандрівників ХІХ століття і очевидно одним з найбільш незвичних мандрівників пов’язаних зі Львовом. Незважаючи на те, що врешті тяга до подорожей і привела до її смерті, можна впевнено сказати, що навіть у ХХІ столітті мало хто живе настільки насиченим життям як вона два століття тому. Отож не забуваймо про неї – про львів’янку, яка здійснила свою мрію і прославила своє ім’я на весь світ.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела
- Pfeiffer, Ida Laura (Режим доступу: https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclop%C3%A6dia_Britannica/Pfeiffer,_Ida_Laura)
- Woman on the Road: Ida Pfeiffer in the Indies (Режим доступу: http://www.persee.fr/doc/arch_0044-8613_2004_num_68_1_3839)
- The Story of Ida Pfeiffer (Режим доступу: http://www.gutenberg.org/ebooks/18037)
- Pfeiffer I. Reise nach dem skandinavischen Norden und der Insel Island im Jahre 1845 (Режим доступу: http://www.gutenberg.org/ebooks/46868)
- Pfeiffer I. A Visit to the Holy Land, Egypt, and Italy by Ida Pfeiffer (Режим доступу: http://www.gutenberg.org/ebooks/12561)
- Pfeiffer I. Visit to Iceland (Режим доступу: http://www.gutenberg.org/files/1894/1894-h/1894-h.htm)
- A Woman’s Journey Round the World by Ida Pfeiffer (Режим доступу: http://www.gutenberg.org/ebooks/11039)
- Путешествия Старухи Шапокляк (Режим доступу: http://borisakunin.livejournal.com/84116.html)
