На переломі століть, у листопаді 1899 року, в багатьох країнах очікували чергового кінця світу, про настання якого попередив німецький астроном Рудольф Фальб. Цей учений був прихильником гіпотези про те, що небесні світила мають великий вплив на все, що відбувається на Землі, він розробив теорію “критичних” днів для планети і навіть одного разу передбачив виверження вулкану Етна, чим викликав подив учених і зажив славу “пророка” в тогочасних мас-медіа.
За прогнозом Фальба, який тиражували та видавали брошурами тодішні продавці сенсацій, кінець світу повинен був настати 13 листопада (зважаючи на розбіжність в григоріанському і юліанському календарях, на території православного світу страшну дату чекали 1 листопада, – авт.), коли у відомому метеорному потоці Леонідів (зорепад, названий на честь сузір’я Лева, – авт.), начебто, мала з’явитися “блукаюча комета”, рух якої є непередбачуваним.
Як повідомляла тогочасна газета Kuryer Lwowski, на території малоцивілізованих африканських країн та Російської імперії, чутки про наближення “останніх днів” викликали різноманітні ексцеси. “Протягом останнього тижня в Тріполі, особливо 12-го та 13-го листопада, виникла невимовна паніка, євреї відправляли своїх дружин до синагог і просили їх запалювати свічки і молитися. Багато робітників покинули роботу. Араби організовували процесії під проводом марабутів, з хоругвами мечетей і пострілами з гармат, якими сподівалися збити комету в польоті…” – описувала преса події в африканському Тунісі.
В той же час в Харківській губернії, яка в той час належала Росії, ще у вересні почалися масові звільнення робітників із великих підприємств — селяни, які наймалися сюди на роботу, поверталися до рідних місць, щоб зустріти кінець світу разом із родинами. “Власники промислових підприємств просять владу зупинити цю міграцію збаламучених робітників, звільнення яких загрожує фінансовим розоренням власників фабрик, фермерів та промисловців”, – писала газета.
Не оминула паніка і столицю коронного краю Галичини у складі Австро-Угорщини — місто Львів. Щоправда, для заспокоєння легковірних людей тут влаштовували просвітницькі заходи, а головним руйнівником міфу про кінець світу став професор астрономії Львівської політехніки Марцін Ернст, який навіть видав книжку з промовистою назвою “Про кінець світу і комети: з приводу передбаченого кінця світу на 1899 рік”.
“У цій книзі надзвичайно популярним чином, захоплюючим як романтична історія та водночас науково вичерпним, насамперед розглянуто питання: яка ймовірність зустрічі землі з кометою або її хвостом, чи несуть загрозу їхні “жахливі” хвости та яким би був ефект від зустрічі нашої планети з кометою, і спрогнозувано перебіг астрономічного явища, яке очікується в ніч з 13 на 14 цього місяця”, – повідомляла передовиця газети Kuryer Lwowski напередодні “фатальної” дати.
Марцін Ернст у своїй праці зазначив, що ймовірність контакту Землі з кометою, точніше з її ядром, а не з хвостом, надзвичайно мала, майже відсутня, а також описав минулі випадки проходження Землі через хвіст комети, який не завдав планеті жодної шкоди, бо складається з надзвичайно дрібних “димних” частинок.
Також львівський астроном наголосив на тому, що “зустріч з кометою”, яку було оголошено на ніч між 13 і 14 листопада 1899 року і яка повинна була спричинити “кінець світу”, буде не чим іншим, як зустріччю з метеорним потоком Леонідів — давно відомою подією, яка регулярно повторюється з більшою чи меншою частотою “падаючих зірок”, які, як відомо, не завдають жодної шкоди. “Хто доживе до кінця наступного століття, до листопада 1999 року, того чекає неперевершене видовище, бо тоді Земля буде проходити одразу крізь два рої: Андромедоїдів та Леонідів одночасно, але це знову не буде “кінець світу”, оскільки цей потік, яким би не був суттєвим, не в змозі ні затримати, ні прискорити рух Землі по орбіті навіть на одну секунду!” – заспокоював публіку Марцін Ернст.
“Отже, передбачуваний кінець світу в ніч з 13 на 14 листопада розпочнеться близько половини 12-ї вечора, і його можна буде побачити протягом другої половини ночі, тобто приблизно 7 годин, природно, якщо небо буде погожим. Тож навіть найзавзятіший послідовник Фальба зможе спокійно лягти вранці спати, щоб, витверезившись від страху, якого нагнав йому “пророк”, чекати появи нового шарлатана, який з не менш важливих причин знову пророкуватиме “кінець світу”, – підвела підсумок з цього приводу газета Kuryer Lwowski.
Однак, науковцям не одразу вдалося розвіяти страхи перед неминучим кінцем світу – упродовж наступного десятиліття в пресі поширювалися чутки про небесну каменюку, яка налетить з космосу і розтрощить Землю. Наступною збурювачкою спокою стала відома комета Галлея, яка, за даними астрономів, мала з’явитися в небі в травні 1910 року. Цього разу громадськість була зворохоблена повідомленнями про отруйні гази, якими начебто наповнений хвіст комети і через який, за даними астрономів, повинна пройти Земля,тож забобонні люди були впевнені, що всім мешканцям планети буде влаштовано газову камеру ще задовго до Гітлера.
Професор Ернст знову взявся до просвітницької роботи, влаштовуючи науково-популярні лекції, вхід, на які, до речі, був платним — місце у фотелі в залі коштувало 2 корони, стоячі місця — 1 корону, на гальорці — 50 гелерів. Тобто відвідини лекцій були недешевими, якщо зважити, що місячна платня 100 корон тоді вважалася добрим заробітком. Окрім того в львівському кінотеатрі “Уранія”, який у той час розташовувався у приміщенні філармонії (тепер — драмтеатр імені Заньковецької, – авт.), влаштовували спеціальні покази, на які часом навіть не могли вміститися всі охочі.
“Лекція “Кінець світу 1910 (комета Галлея)” зібрала такі натовпи до “Уранії”, що сотні людей не змогли на них потрапити через брак місця. У зв’язку з цим адміністрація “Уранії” повідомляє, що інженер Лібанський (відомий у Львові тогочасний популяризатор авіації Едмунд Лібанський, – авт.) повторить свою лекцію в суботу, як завжди пунктуально о пів на четверту”, – інформувала тогочасна газета Kuryer Lwowski.
Попри фальстарт кінця світу у 1899 році, наближення до Землі комети Галлея, про яке трубили у всіх тодішніх газетах, знову спровокувало значні хвилювання серед забобонного населення навіть на теренах цивілізованої Австро-Угорщини. Як повідомляла преса, міністр торгівлі доктор Вайскірхнер змушений був видати окремий циркуляр для намісника в Трієсті, Далмації та Крайні із закликом провести роз’яснювальну роботу.
“Забобонне населення чекає неминучого “кінця світу” з кометою і продає для цього свої ферми, а гроші використовує для “передсмертних забав”. Цьому відчуженню земель сприяють різні шахраї, які оголошують “абсолютний кінець світу”, а самі тим часом роблять прекрасний бізнес у галузі торгівлі землею. З огляду на такі небезпечні прояви забобонів, сільські вчителі повинні пояснювати це явище дітям у школі, а священики повинні мати проповіді на цю тему. Більше того, слід проводити лекції з демонстраціями, щоб просвітити громадськість про появу комети”, – пояснювала газета Kuryer Lwowski.
У ніч на 19 травня, коли в небі мала з’явитися хвостата гостя, у Львові відбувався справжній карнавал. Ту подію тогочасна преса описувала так: “Ніч, коли старенька Земля повинна була закрити своє зморщене обличчя вуаллю кометного хвоста, стала часом приємних спогадів для чоловіків і жінок, підлітків, дітей та для кожної істоти, яка вийшла спостерігати за небом на Високий замок, Чатову скелю та, насамперед, на виставкову площу (тепер — на території Стрийського парку, – авт.)… Кожен, хто бачив цю безтурботну, радісну юрбу, міг подумати, що це частка звеселяючого газу з хвоста комети, опустилася на людські голови. Правда, то була радше “звеселяюча рідина”, і її джерело було не в небі, а набагато ближче – в освітлених і відкритих всю ніч ресторанах.
У темну зоряну ніч львівський натовп шаленів, бризкав жартами, безтурботно бавився і навіть перестав скаржитися на брудні ресторанні келихи, прикру обслугу та тисняву. У тих, хто не встиг зайняти місце у животворних буфетах, корок пляшки, що непомітно виглядав з кошика з кренделями, переконував, що ресторан не завжди повинен бути освітлений електричним світлом. Кружляючі каруселі, імпровізовані хори, карнавальні паради, епізодичні вигуки чоловіків і жінок та загальний і широкий сміх були змістом цієї ночі, коли щось мало відбутися і коли нічого не сталося. Коли ранкове проміння осяяло втомлені та бліді обличчя, коли холод травневого ранку почав залазити за комір пальто і коли нарешті стало зрозумілим, що комета провалила усі сподівання громадськості, особливий львівський песимізм почав брати гору і виявив себе стильним і абсолютно місцевим голосом якогось громадянина: ”А шляк би трафив того Галлея!”.
Нарешті, розчарована публіка вийшла на терасу палацу мистецтв, щоб поспостерігати за сходом сонця, але коли сонце виявилося вкрите хмарами і стало зрозуміло, що не буде ні комети, ні сходу сонця, Львів вирушив на трамваї додому”.
Богдан СКАВРОН
Джерело: ДІЛО
