Одним з найбільш цікавих науковців пов’язаних зі Львовом став Мар’ян Смолуховський. Один з найбільш перспективних європейських фізиків кінця ХІХ-початку ХХ століття, він значний період свого життя присвятив Львову та Львівському університеті. Чимало сучасних технологій ґрунтується саме на моделях створених Смолуховським: індустріальне очищення води, ріст нанотрубок, коагуляція молока та чимало інших. Отож Мар’ян Смолуховський, хто він?
Народився майбутній геній фізики 28 травня 1872 року у австрійському містечку Фордер-Брюль поблизу Відня, у сім’ї Вільгельма Смолуховського – чиновника канцелярії імператора Франца Йосифа. Мар’ян та ого старший брат закінчили віденьску Терезіанську гімназію, яка вважалась елітною, оскільки її студентами здебільшого були діти столичних чиновників та аристократів. У перші роки свого навчання Мар’ян зацікавився дисциплінами гуманітарного циклу, проте згодом його захопила астрономія. Його вчитель фізики – А. Хьофлер, зміг зацікавити молодого Мар’яна фізикою та природничими науками загалом. У 1890 році Смолуховський отримує атестат зрілост і записується на філософський факультет Віденського університету де в якості основних предметів для вивчення він обирає фізику та математику. Його викладачами стають такі знані тогочасні фізики як Д. Стефан та Ф. Екснер. Певний вплив на молодого студента мав також Л. Больцман, який вів з Смолуховським активне листування.
Перша наукова праця Смолуховського побачила світ у 1893 році, вона була присвячена внутрішньому тетртю в рідинах. Його дисертація була захищена у 1895 році і враховуючи її високий рівень, вона отримала нагороду від імператора а її автор – перстень з діамантом. Молодий науковець активно подорожує Європою. Спочатку він працював у Парижі у Нобелівського лауреата Г. Ліппмана, згодом у Глазго, він працює з Д. Бітті та лордом Кельвіном. У 1898 році Смолуховський стає приват-доцентом Віденського університету.
1898 рік пов’язав Смолуховського і зі Львовом. Він отримує посаду у місцевому університеті, окрім того він одружився з Софією Баранецькою. Львів спочатку мало втішив перспективного науковця який звик до бурхливої та насиченої наукової атмосфери. Університет видався йому провінційним, окрім того він скаржився на відсутність колег відповідного рівня. Тому вихід він знаходить у подальших наукових мандрівках та в індивідуальних наукових контактах з іншими дослідниками. Смолуховський часто відвідує Відень, Варшаву, Ґьоттінґен.
Особливо виділяється його поїздка до британського Кембріджа, де він дев’ять місяців працював разом з всесвітньовідомими фізиками, Нобелівськими лауреатами – Д. Томсоном та Е. Резерфордом. Проте не лише Смолуховський мандрував, так, нам відомо, що якось до Львова з Лейдена приїхав відомий фізик П. Еренферд, для того щоб поспілкуватись з Смолуховським. Поступово просувалось і кар’єрне зростання вченого в університеті. З 1899 року – він екстраординарний професор, а з 1903 року- звичайний професор. У той час, за деякими даними, він був наймолодшим професором усієї Дунайської монархії Габсбургів.
У 1913 році Смолуховському запропонували кафедру у Яґеллонському університеті у Кракові. Він прийняв пропозицію і у цей час він розробляє проблеми зв’язків між кінетичною теорією та термодинамікою. У 1916 році, під час Першої світової війни, у Ґьоттінґені він прочитав три лекції, які і досі вважаються важливими в контексті теорії броунівського руху та молекулярних флуктуацій. У це же час, Смолуховський отримує пропозиції від Віденського та Варшавського університетів. Краківський університе, вирішивши залишити його в себе, запропонував досліднику посаду ректора. Проте серпень 1917 року, став у його житті останнім. Вчений захворів дизентерією і 5 вересня 1917 року, покинув цей світ у віці 45 років. Посмертно про нього згадали А. Айнштайн та А. Зоммерфельд, а двоє його багаторічних співробітників і колег-фізиків – В. Зігмонді та Т. Сведбег, отримали Нобелівські премії у 1925 та 1926 роках.
Теоретичне значення робіт Смолуховського і досі досить високе. У 1965 році, Польске фізичне товариство заснувало медаль Смолуховського. З 1997 року Німецьке і Польске фізичні товариства спільно заснували Премію з фізики М. Смолуховського та Е. Варбурга. З 1986 року існує також Премія Смолуховського яку вручає Асоціація аерозольниз досліджень. Натомість у Львові Смолуховський окутаний забуттям. На тлі багаторічних і беззмістовних «війн пам’ятників/назв вулиць» і т.п. «війн за історію», такі постаті як Смолуховський могли б бути корисними для увічнення у міському просторі і вони могли б зайняти достойне місце в комеморативних практиках львів’ян. Проте очевидно, значно вигідніше сперечатись та пригадувати людей, маніпуляція на кістах яких здатна принести політичні дивіденди та короткочасний сумнівний «капітал». Натомість, вшанування всесвітньовідомих осіб, які пов’язані зі Львовом, проте не замішані в політичних скандалах, вочевидь в цю категорію не входить. Що ж, залишається самим львів’янам хоч деколи намагатись згадувати про видатних осіб, які ходили з ними одними вулицями і примножували славу та авторитет їхнього міста. Проте чи хочуть львів’яни про них пам’ятати? Ось у чому питання. Яке ми наприкінці залишимо відкритим.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
1.Smoluchowski von Smolan Marian Wilhelm Teofil Ritter (http://www.biographien.ac.at/oebl_12/380.pdf)
- Othmar Preining: Smoluchowski von Smolan, Marian Wilhelm Teofil Ritter. (https://www.deutsche-biographie.de/gnd118615084.html#ndbcontent)
Дякую Авторові за наведений матеріал. На жаль, у тексті, крім одруківок, є трохи фактологічних помилок. 1899 року Смолуховський став приват-доцентом у Львові (він попросив Колеґію професорів затвердити йому прав викладання — veniam legendi — з Віденського ун-ту й отримав такий дозвіл), надзвичайним професором (попри назву, це — нижча позиція за звичайного) став 1900. Одружився 1 червня 1901. Фізик П. Еренферд — це, мабуть, Пауль Еренфест. Шкода, що Автор не подає всіх джерел своєї інформації, тоді можна було би з’ясувати походження таких розбіжностей у фактах.