Однією з непересічних особистостей, які залишили свій слід в історії та виявились пов’язаними з і Львовом був Юзеф Каетан Яновський. Уродженець Варшави, яка у 30-х роках ХІХ століття перебувала в складі Російської імперії, він присвятив значну частину свого життя щоб відновити свободу свого народу. Після поразки польського повстання, доля закинула його до Львова, де він зміг реалізувати себе як архітектор і де він зрештою і спочив вічним сном. То ким же був Юзеф Яновський і де ми можемо побачити сліди його діяльності у сучасному Львові?
Народився Юзеф у Варшаві 17 березня 1832 року. У 1859 році після навчання у Школі мистецтв у Варшаві, він здобув патент будівничого I першого класу. Як покаже час, здобута ним освіта таки знадобиться йому у житті. Нам відомо, що під час навчання він контактує польським національним рухом, та активно включається в його діяльність та знає одним з його лідерів. У 1863 році вибухнуло чергове польське повстання у Російській імперії. Яновський стає членом Тимчасового народного уряду. Внаслідок внутрішньополітичної боротьби він то вибував то знову ставав членом уряду. У уряді Франциска Добровольського очолював військовий відділ, а у червневому уряді Карла Маєвського став державним секретарем встановлюючи зв’язок між урядом і підлеглими відділами. У вересні 1863 він знову вийшов з уряду, проте незабаром прийняв пропозицію зайняти посаду директора відділу зовнішніх справ.
Після поразки повстання спочатку оселився в Парижі, де працював у Комісії з питань державного боргу. Належав до Союзу польської еміграції. В 1865 році зайняв посаду керівника робіт Компанії західних залізниць. У 1869 році він стає головним архітектором спілки, яка будувала канал Рона — Середземне море.
1871 р. він прибув до Львова, де намагався влаштуватись архітектором, проте безуспішно, після чого вирушає до Німецької імперії, де проживає до 1874, коли він змушений був вдруге вирушити до Львова, цього оразу, вже остаточно. Так починається його кар’єра львівського архітектора. Від 1877 року він член Політехнічного товариства у Львові. У 1878, 1880 роках входив до правління товариства. У 1881 році Юзеф отримав австро-угорське громадянство. У 1879—1884 роках був одним з директорів Промислового товариства у Львові. У 1889—1902 роках – доцент Львівської політехніки. В 1894 році був господарем павільйону архітектури на Загальній крайовій виставці у Львові. 1887 року став президентом організованого ним же Товариства ветеранів. 1905 року входив до складу журі конкурсу проектів будинку Політехнічного товариства у Львові.
У 1890-х Яновський став стороною резонансного процесу, коли Леонард Марконі подав позов зі звинуваченням у плагіаті конкурсного проекту Промислового музею. Однак суд відкинув звинувачення. Помер 24 червня 1914 року у Львові. Після його смерті з друку вийшли його мемуари – «Щоденники січневого повстання». Що ж він залишив в архітектурному плані Львову?
Житлові будинки № 5 і 7 в стилі неоренесансу на вулиці Каменярів (1877—1880)
Будівля казарм жандармерії на нинішній вулиці Степана Бандери (1890-ті роки). Тепер тут Львівське міське управління міліції і Львівське міське управління СБУ, а також музей-меморіал «Тюрма на Лонцького».
Костел і монастир кармеліток босих на нинішній вулиці Лисенка (1890).
Будинок книгарні на вулиці Театральній, 9 (1892).
Будівля Промислового музею на вулиці Гетьманській (1898—1904)
Будинок школи незрячих на вулиці Франка, 119 у Львові
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с.
