Сьогодні вкотре Фотографії Старого Львова завітали до Лариси Спаської, завідувача Музею мистецтва давньої української книги, відділу Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького. Цього разу вона розповіла нам про Львівський Апостол Івана Федоровича, оригінал якого зберігається у фондах музею.
“Перед нами перше точно датоване видання в Україні. Це є львівський Апостол 1574 року, друку Івана Федоровича.
Обставини друку доволі відомі. Взагалі про Федоровича, якраз ця частина його життя в Україні, де він видав 0 видань, найбільш відома. Відомі, наприклад, якісь побутові деталі з його життя, чого ми не можемо сказати про його походження і першу половину життя. Ми не знаємо звідки він родом і в якому році народився, – це можна припустити тільки так, приблизно, відраховуючи від навчання в Краківському університеті. Тому так приблизно поставили, може 1510 рік. В Краківському університеті він навчався в 1525 році, отримав ступінь бакалавра. Що він робиз з 1525 року по 1564 – нікому не відомо.
Але, оскільки він з’являється в Москві вже як дуже сильно професійний фаховий друкар, є таке припущення, що всі ці роки він провів в Європі, працюючи в різних друкарнях. Оформлення його книг вказує та те, що він дуже добре знав європейську книгу.
На це вказує, в принципі, і Львівський Апостол. Ну, по-перше, заставки також дереворидні – на чорному тлі такі, майже об’ємні акантові гілки з квітами, або шишками, це абсолютно традиційний орнамент, який зустрічається в Європі.
Єдина гравюра прикрашає Львівський Апостол – це гравюра святого Луки. Дуже цікава сама рмка навколо цієї графюри, тому, що це рамка з Біблії М. Шарфенберга. Тільки там фона має купідончиків, херувимчиків і троянди, а Федорович, оскільки для православ’я це було не прийнято, забрав це все, але рамка та сама.В середині є апостол Лука. Відомо що це є рисунок Лавриша Пухали, львівського художника і близького товариша Івана Федоровича.
В свій час Віра Іларіонівна Свенціцька навіть припустила, що це є портрет самого Івана Федоровича, бо у Львові тоді було дуже модно малювати апостолів із иаких, абсолютно конкретних людей. Тому це припущення абсолютно нормальне. Оригінального портрету Федоровича не існує.
Сам цей текст абсолютно уніфікований, ясно що церковно-словянською мовою, причому цей текст ще передруковувався 300 чи 400 років після в усіх Апостолах України.
В кінці книги є коротка і дуже цікава післямова “Як постала і свершится друкарня сія”, де Федорович описує фактично своє життя, нажаль не перші роки, вже з 50 років приблизно, як він був в Москві, чому він з неї втік, як він працював в Заблудові і як пізніше приїхав до “богоспасаємого” Львова.
Дуже цікаві обставини і дуже цікава мова – вона вказує на те, що людина дуже вільно володіла літературою того часу. Принаймні там зустрічаються прямі вислови Златоуста Григорія Двоєслова. Ось так як ми зараз користуємось – ми можемо з книжки сказати якусь фразу, так могло бути і в ті часи.
Друкарство в той час, яке мало бути дешевшим ніж рукописна книга, було дорожчим приблизно втричі. Книги були дуже дорогі і розходилися дуже повільно. І друкарство вимагало дуже доброго вкладення грошей. Ну і він (Федорович – ред.) каже: “Я вже обійшов всіх багатих і знатних і навіть священика просив оголосити в церкві, але ніде не знайшов допомоги і тільки люди прості як та сира вдовиця, віддали мені свій останній гріш”. Це він натякає на братчиків, тоді ще не було назви Ставропігії, але саме братство вже існувало давно. Бо видно навіть по документам, які люди були біля Федоровича у Львові – Це, в основному, братства всі, пізніше з назвою Ставропігійське.
Ну і завершується вона (Післямова – ред.) побажанням друкувати і далі інші книги. Він (Федорович – ред.) там написав: “Гетьман Хоткевич дав мені село з тим щоб забезпечити мене. Але не можу я займатися рільництвом – займати рільництвом життя своє. Бо має розсівати по світу зерна духовні”.
Фото Софія Форостина
