Мало хто знає, що у нашому місті збереглося найстарше трамвайне депо в Україні. Щоправда, воно далеко не в кращому технічному стані, окрім того майбутнє його досі не визначено – технічний музей, «креативний квартал» чи черговий генделик.
Перший трамвай у Львові тягнули коні. Навіть такий вид рейкового транспорту мав своє депо. Знаходилося воно в районі сучасної вулиці Ярослава Мудрого, яка тоді носила назву Бема. Для «приводів» перших трамваїв були збудовані стайні, а для вагонів – т.зв. «вагонні сараї», де здійснювався ремонт і технічне обслуговування цих вагонів. Діяло депо кінного трамвая до 1908 року. Після завершення епохи трамвая на кінній тязі депо деякий час використовували як майстерні трамвая електричного. У 1960-х роках на місці депо кінного трамвая збудували будинок, який має адресу «Ярослава Мудрого, 11». У його дворі, де розміщено гаражний кооператив, можна досі знайти залишки цього депо.
Спорудження трамвайного депо електричного трамвая у Львові розпочали у 1893 році. Місце для нього вибрали на Вульці (сучасний район вулиці Сахарова), неподалік Пелчинського ставу. Таке розташування пояснюється тим, що поруч будувати трамвайну електростанцію із паровими машинами, які потребували значної кількості води. Проект будівель трамвайного депо та трамвайної електростанції виконав відомий львівський архітектор Альфред Каменобродський.
Найпершим, у 1894 році, постав ангар, який примикає до вулиці Героїв Майдану. Електростанція розташувалася праворуч від нього. На куті сучасних вулиць Сахарова та Нечуя-Левицького постала будівля управління львівського трамвая. Перший ангар для зберігання та ремонту трамваїв був збудований із цегли. Перекриття – практично повністю дерев’яне із двоскатним критим бляхою дахом. Між трамвайними рейками розмістилися оглядові канави, за допомогою яких майстри опускалися під вагони для їх огляду і ремонту.
В депо встановили спеціальні підіймачі, щоб піднімати вагони для викочування осей із колесами, великі токарні верстати для проточки колісних пар та інше обладнання.
Уже на початку ХХ століття стало зрозуміло, що кінний трамвай – це анахронізм для міста. Отож у середині 1900-х років директор Львівського електричного трамвая Юзеф Томицький представив на розгляд магістрату проект розширення трамвайної мережі у Львові. Він включав не тільки електрифікацію ліній кінного трамвая по вул. Городоцькій, сучасному проспекті Свободи та на Підзамчі, але і будівництво трамвайних ліній практично на усі околиці міста – Клепарів, Замарстинів, Персенківку, Високий Замок… Був навіть проект трамвайної лінії до Брюхович.
Розбудова трамвайної інфраструктури потребувала й розширення депо. На території депо на Вульці в середині 1900-х років збудували іще один ангар – той, що ближче до сучасної вулиці Сахарова. Він був практично «близнюком» першого, проектував його той самий Альфред Каменобродський.
На Підзамчі ж, за перехрестям сучасних вулиць Промислової та Волинської постало нове депо, яке було одним із найсучасніших в тодішній Австро-Угорщині. Проект його розробив молодий архітектор Ян-Антоній Богуцький, відомий тим, що у 27-річному віці спроектував залізобетонний фундамент львівської опери, а також брав участь у розробці металоконструкції накриття перонів львівського вокзалу. При будівництві депо на Підзамчі були використані найсучасніші на той час матеріали, в тому числі і залізо-бетон. Перекриття депо побудовано на основі металевих ферм, дах має спеціальні засклені ліхтарі. 110-літнє творіння Яна-Антонія Богуцького ефективно використовується і понині – тут здійснюється капітальний ремонт трамвайних вагонів.
У 1920-х роках трамвайне депо на перехресті сучасних вулиць Героїв Майдану, Вітовського та Сахарова було перетворено у вагоноремонтні майстерні. Деякий час в ролі депо електричного трамвая використовувалася будівля колишнього манежу казарм Фердинанда, яка розташована на сучасній вулиці Бенедиктовича. Проте це приміщення виявилося затісним, тому неподалік вантажної залізничної станції на вулиці Городоцькій почали будівництво нового трамвайного депо, яке нині має № 1. Одночасно розбудували і вагоноремонтні майстерні на сучасній вулиці Вітовського – між двома першими ангарами, збудованими у 1893-4 і у 1906-7 роках збудували іще один (посередині). Проектував його син Алфреда Каменобродського Адольф, будівництво проводилося у 1926-7 роках.
З огляду на значну кількість вагонів, будівля депо № 1 має 16 оглядових канав, у кінці будівлі розміщено майстерні – із токарними верстатами для проточування колісних пар трамвайних вагонів, ремонту візків, а також тягових електродвигунів. Окрім власне приміщень для обслуговування трамваїв (профілакторію – там проводять щоденні огляди трамваїв та цеху капітального ремонту) депо також має два адмінкорпуси також на його території знаходиться тягова електрична підстанція № 3, побудована на початку 1950-х років.
Відкриття нового трамвайного депо відбулося у 1930 році. На той час його вважали одним із найбільш досконалих у Польщі.
Що цікаво, деякий час трамваї на вулиці Городоцькій ділили свою домівку із тролейбусами – ближче до вулиці Смаль-Стоцького, в глибині території депо збудували тролейбусний профілакторій на дві оглядові канави.
Нині в цьому приміщенні знаходиться цех «денного технічного обслуговування», яке трамваї проходять щотижня – тролейбуси покинули «трамвайну домівку» іще на початку 1960-х років, після того, як для них збудували простору домівку на однойменній вулиці.
У 1970-х роках було прийнято рішення про поступовий перехід Львова на експлуатацію трамвайних вагонів чеського виробництва. Відповідно на території трамвайного депо № 2 почали спорудження нового цеху для проведення їхнього огляду – профілакторію. В ньому також розмістилися також інші служби депо.
Неподалік від цього трамвайного депо також постав Львівський трамвайно-тролейбусний ремонтний завод (він розташувався на вулиці Городницькій), який здійснював не лише ремонт трамваїв і тролейбусів для Львова, але й ремонтував вузькоколійні трамваї для Вінниці, Калінінграда, Житомира. Одночасно із його відкриттям у 1978 році, було закрито вагоноремонтні майстерні в найстарішому львівському депо.
Його почали використовувати як службове для вагонів служби колії, тут же розмістився центральний склад підприємства. Чеські тролейбуси для ремонту на новому заводі прибували до Львова навіть із далекої Грузії. На жаль, економічна криза «вбила» цей завод в середині 1990-х років. Останні тролейбуси тут ремонтували у 1997 році для Тернополя.
На жаль будівництво трамвайної лінії «трійки» привело до знищення чудового будиночку прохідної старого трамвайного депо на вулиці Вітовського – він заваджав прокладенню трамвайної колії.
Іще з початку 1990-х років в Генплан Львова було закладено ідею перенесення трамвайного депо із центральної частини міста на околицю. Місце для нього вибрали в районі вулиць Наукової, Трускавецької, поруч із сучасними торговельним центрами «Вам» та «Арсен».
Для продовження трамвайної лінії та вулиці Княгині Ольги навіть почали будівництво шляхопроводу, але у 1993 його будівництво завмерло і не закінчено й досі, хоча відсоток виконаних робіт уже достатньо значний. Плани спорудження нового депо обговорюються і досі – його планують звести паралельно із будівництвом трамвайної колії від Аквапарку до Сихова. Та зважаючи на фінансовий стан львівського електротранспорту ці плани не більш реалістичні, а ніж плани будівництва гіперлупа в Україні…
Антон ЛЯГУШКІН та Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ
