Скульптури його авторства стали візитівкою не лише багатьох ресторацій Львова, а й самого міста. Роботи майстра з’являються на світлинах ледь не кожного туриста. Не помітити їх дійсно важко. Чого тільки коштує бронзова постать Леопольда фон Захер-Мазоха, пам’ятники Сажотрусу, винахідникам гасової лампи Яну Зегу та Iгнатiю Лукасевичу, Пабло Пікассо.
Володимир Орестович Цісарик – талановитий скульптор, автор багатьох монументальних робіт у різних куточках України. Крім того, витвори митця можна побачити і за кордоном.
Свій професійний шлях скульптор розпочав у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, де здобув диплом бакалавра образотворчого мистецтва з відзнакою. Потому, з 1999 по 2001, навчався у Львівській академії мистецтв, де також отримав диплом з відзнакою, однак вже магістра.
Протягом 2009 року Володимир стажувався у Санкт-Петербурзькому інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є. Рєпіна. 2015 – у Флорентійській академії мистецтв.
Приймав участь у багатьох виставках, як в Україні, так і закордоном: «Мистецтво проти СНІДу» (Львів, 1998), Львівський осінній салон «Високий Замок» (Львів, 2001, 2003 та 2008), Всеукраїнське триєнале скульптури (Київ, 2002 та 2008), «Вуосаарі Гаус» (Гельсінкі, Фінляндія, 2005), «Львівська скульптура», «Мистецтво — амбасадор свободи і демократії» (Львів, 2006), виставка у Національному заповіднику «Софія Київська» (Київ, 2010).
«Найбільш знаковим для мене є пам’ятник Мазоху, – говорить митець, – не можу точно сказати, робота над якою із скульптур була найбільш цікавою. Для мене особлива кожна. Коли працюю – віддаюся повністю. А потім – забуваю, ставлю крапку та перегортаю сторінку. Не люблю ностальгувати».
А от ще один витвір скульптора, пам’ятник Сажотрусу, що знаходиться на даху однієї з кам’яниць у центральній частині міста, пережив низку кардинальних змін під час свого створення. Так, фігура сажотруса, яка зараз є старцем з бородою, спочатку задумувалася молодим хлопцем. «Протягом роботи було багато обговерень із замовниками, – пояснює Володимир, – в решті решт, вирішили так. І, вважаю, правильно».
Неймовірно цікавим також є і пам’ятник Пабло Пікассо, один з небагатьох монументів цьому відомому іспанському художнику (всього їх у світі 16). На запитання: «Чому художник зображений фактично голий?» часто можна почути легенду про те, як, завітавши до Львова, Пікассо вийшов з одного з нічних закладів в самій спідній білизні аби викурити сигарету. Так і завмер він, відлитий у бронзі, і досі тішить туристів.
Саме у Львові у 1853 році молоді аптекарі-винахідники, за походженням чех Ян Зег та вірменин Ігнатій Лукасевич винайшли освітлювальний пристрій – так звану ґнотову лампу, яка працювала за схемою згоряння гасу та ґноту. Цю подію ознаменували не лише писемними згадками у історичних анналах, але й увіковічнили монументально 2009 року – поставили оригінальний пам’ятник також авторства Володимира Цісарика біля входу в однойменне кафе-музей “Гасова лямпа”, що на вулиці Вірменській, 12,.
«Найкращі мої скульптури – вважає митець, – ті, де замовник не диктує якихось суворих умов. Так було і у випадку з пам’ятником Мазоху, і з Монахом-броварем, і з Пабло Пікассо».
До речі, пам’ятник Львівському пивовару Володимир Цісарик створив за 4 місяці. Статую було встановлено на парній стороні проспекту Свободи 9 травня 2011 року, якраз до 755 річниці з дня народження Львова. Цікавим є механізм годинника, розміщеного на бочці, яку тягне чернець-бровар. Його для скульптури створив науковець Олексій Бурнаєв. Кожен охочий може перевести стрілки годинника у будь-яку сторону і встановити на свій розсуд час, але за декілька хвилин стрілки стануть на своє часове положення. Секрет “мудрого годинника” захований всередині бочки, де використаний звичайнісінький магніт, що й притягує годинникові стрілки на своє місце.
Окрім того, Володимир Цісарик є автором численних пам’ятних знаків та монументальних дошок.
«Всі ідеї, що з’являються, намагаюся втілити, – ділиться митець, – коли виникає якась думка щодо скульптури, обов’язково її реалізую хоча б для себе, у «камерному» варіанті».
Анастасія НЕРОЗНАК
Джерела:
